|
}}</ref>.
== «НаутілусНаутилус» ву літературних творах Жуля Верна ==
=== Створення ===
Якщо йти від форштевня до [[Міделевий переріз|міделю]], то перші 7,5 метрів займає резервуар для зберігання повітря. За ним йде [[каюта]] завдовжки 2,5 метра, в якій жив професор Ароннакс. Далі розміщена каюта капітана завдовжки 5 метрів. Каюта капітана описується як суворе приміщення, з меблів у ній лише залізне ліжко, робочий стіл, кілька стільців і умивальник<ref name="20 000-Всё на электричестве" />.
Водонепроникною {{нп|ПереборкаПеребірка|переборкоюперебіркою|en|Bulkhead (partition)}} від них відділений салон<ref name="20 000-Всё на электричестве" />. Це простора зала завжожкизавдовжки 10, завширшки 6 і заввишки 5 метрів. За візерунчастим орнаментом стелі, витриманого в дусі мавританських склепінних покриттів, ховаються потужні лампи освітлення. Капітан Немо тут влаштував справжнісінький музей мистецтва та дарів природи. Стіни обтягнуті тканими шпалерами зі строгим малюнком. Близько 30 картин в однакових рамах, відокремлені одна від іншої щитами з лицарськими обладунками, прикрашають стіни. З майстрів представлені: [[Рафаель Санті|Рафаель]], [[Леонардо да Вінчі]], [[Корреджо]], [[Тіціан]], [[Паоло Веронезе|Веронезе]], [[Бартоломе Естебан Мурільйо|Мурільйо]], [[Ганс Гольбейн молодший|Гольбейн]], [[Дієго Веласкес|Веласкес]], [[Хосе де Рібера|Рібера]], [[Пітер Пауль Рубенс|Рубенс]], [[Давід Тенірс молодший|Тенірс]], [[Герард Доу|Доу]], [[Габріель Метсю|Метсю]], [[Паулюс Поттер]], [[Теодор Жеріко|Жеріко]], [[П'єр Поль Прюдон|Прюдон]], [[Людольф Бакхейзен|Бакхейзен]], [[Берне]], [[Ежен Делакруа|Делакруа]], [[Кеннет Енгер|Енгер]], [[Джозеф Родефер Де Камп|Де Камп]], Труайон, [[Жан-Луї-Ернест Месоньє|Месоньє]], [[Шарль Франсуа Добіньї|Добіньї]], [[Клод Жозеф Верне]]. При цьому роботи новомодних на той час майстрів відсутні, про що сказано окремо. Всю стіну між дверима займає величезна [[фісгармонія]], на якій розкидані партитури [[Карл Марія фон Вебер|Вебера]], [[Джоаккіно Антоніо Россіні|Россіні]], [[Вольфганг Амадей Моцарт|Моцарта]], [[Людвіг ван Бетховен|Бетховена]], [[Йоганн Міхаель Гайдн|Гайдна]], [[Джакомо Меєрбер|Меєрбера]], [[Фердинанд Герольд (композитор)|Герольда]], [[Ріхард Вагнер|Вагнера]], [[Даніель Обер|Обера]], [[Шарль Гуно|Гуно]] та багатьох інших. У кутах на високих п'єдесталах встановлено кілька мармурових і бронзових копій античних скульптур. Поряд з творами мистецтва сусідять творіння природи, представлені водоростями, раковинами та іншими дарами океанської фауни і флори. Посеред салону з гігантської [[Тридакна|тридакни]] б'є фонтан, освітлений знизу електрикою. Краї мушлі витончено зазубрені, а її діаметр близько 2 м. Навколо мушлі у витончених вітринах, уставлених у мідь, розбиті за класами і підписані етикетками рідкісні експонати океанічних вод<ref name="20 000-Наутилус">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = «Наутилус»
}}</ref>.
Так завдяки йому герої змогли побачити життя морських глибин.
Так благодаря ему герои смогли увидеть жизнь морских глубин.
{{началопочаток цитатыцитати}}Морские глубины были великолепно освещены в радиусе одной мили от «Наутилуса». Дивное зрелище! Какое перо достойно его описать! Какая кисть способна изобразить всю нежность красочной гаммы, игру световых лучей в прозрачных морских водах, начиная от самых глубинных слоев до поверхности океана!<ref name="20 000-Чёрная река"/>{{конец цитаты}}
ВпоследствииЗгодом автор ненеодноразово разописує описываетсвоє своёзахоплення восхищениемешканцями обитателями глубинглибин в ихїхньому естественнойприродному средесередовищі. ВУ [[СаргассовоСаргасове море|СаргассовомСаргасовому мореморі]] «Наутилус» совершаетздійснює погружениезанурення на глубинуглибину 16 километровкілометрів, без какихбудь-либояких повреждений.пошкоджень<refRef>РеальнаяСправжня максимальнаямаксимальна глубинаглибина СаргассовогоСаргасового моря — - 6 995 м, реальнаясправжня максимальнаямаксимальна известнаявідома глубинаглибина океана —океану - 11 022 м, — - в [[МарианскаяМаріанська впадиназападина|МарианскойМаріанській впадинезападині]], находящейсящо знаходиться в [[Тихий океан|ТихомТихому океанеокеані]].</ref>.
{{початок цитати}}«Наутилус» скользил в бездонные глубины, несмотря на огромное давление внешней среды. Я чувствовал, как скрипят скрепы железной обшивки судна, как изгибаются распоры, как дрожат переборки, как стекла в окнах салона, казалось, прогибаются внутрь под давлением воды. Если бы наше судно не обладало сопротивляемостью стали, как говорил его командир, его бы, конечно, расплющило!<ref name="20 000-Саргассово море">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{кінець цитати}}
[[Файл:'Twenty_Thousand_Leagues_Under_the_Sea'_by_Neuville_and_Riou_093.jpg|міні|298x298пкс|В льодахкрижаних торосах біля [[Південний полюс|південного полюса]]<ref name="or2"/>]]
ПослеПотім героигерої на «НаутилусеНаутилусі» совершаютздійснюють походпохід подопід льдамикригою кдо [[южныйПівденний полюс|южномуПівденного полюсу]], на местемісці которогоякого находитсярозкинувся небольшойневеликий островострів, иі Немо водружаетвстановлює на полюсеполюсі свойсвій флагпрапор.
{{початокПочаток цитати}} Я, капитанкапітан Немо, [[21 марта]]березня [[1868 год|1868 г.]]року дошелдійшов до ЮжногоПівденного полюса, подпід 90-м градусом южнойпівденної широтышироти, иі вступилвступив воу владениеволодіння этойцією частьючастиною земногоземної шаракулі, равнойщо дорівнює однойодній шестойшостій всехвсіх известныхвідомих материковматериків.<ref name="20 000-Южный полюс">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Южный полюс
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{кінець цитати}}
«НаутілусНаутилус» допоміг своєму капітанові зробити багато відкриттів, саме завдяки йому Немо відкрив тунель під [[Суецький перешийок|Суецьким перешийком]]<ref name="20 000-Красное море" />, розкрив таємницю загибелі [[Жан-Франсуа Лаперуз|Лаперуза]]<ref name="20 000-Ваникоро">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Ваникоро
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>, зміг дослідити ряднизку підводних печер і знайшов [[Атлантида|Атлантиду]]<ref name="20 000-Исчезнувший материк">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Исчезнувший материк
}}</ref>.
У той же часВодночас «Наутілус» показує себе як бойовий корабель. Вже на початку роману згадується його випадкове зіткнення з пасажирським судном, коли таран пробив п'ятисантиметрову сталь з такою легкістю, що на судні це відчули лише як легкий поштовх. Після цього випадку газети починають звинувачувати «гігантського нарвала» (за якого спочатку приймали «НаутілусНаутилус») ву загибелі кожного зниклого судна<ref name="20 000-Плавающий риф" />. Але тільки з другої половини роману Ароннакс зі своїми супутниками змогли на власні очі переконатися у бойових можливостях корабля. Перше ж, що описуютьсяописане в романі, бойове застосування «НаутілусаНаутилуса» вельмидосить незвичнонезвичне: Немо використовує його для знищення зграї [[Кашалот|кашалотів]].
[[Файл:'Twenty_Thousand_Leagues_Under_the_Sea'_by_Neuville_and_Riou_116.jpg|ліворуч|міні|294x294пкс|«НаутілусНаутилус» поряд з кораблем, що тоне]]
ТакжеТакож «Наутилус» показываетпоказує себясебе какяк «оружиезнаряддя возмездияпомсти», иі еслиякщо водин однойз изрозділів главмістить лишьлише намекаетсянатяк на егойого сражениебій сз [[фрегат]]ом (при этомцьому оказываетсясмертельного смертельнопоранення ранензазнає один изз матросовматросів),<ref name="20 000-Гекатомба">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Гекатомба
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>, то ближеближче кдо концукінця романароману подробнодокладно описываетсяописується, какяк онвін топиттопить атакующийвійськовий корабель, егощо военныййого корабльатакує.{{початок цитати}}Между тем скорость движения «Наутилуса» заметно возросла. Так он делал разбег. Весь его корпус содрогался. И вдруг я вскрикнул: «Наутилус» нанес удар, но не такой сильный, как можно было ждать. Я ощутил пронизывающее движение стального бивня. Я слышал лязг и скрежет. «Наутилус» благодаря могучей силе своего стремления вперед прошел сквозь корпус корабля так же легко, как [[иголка]] [[Парусный мастер|парусного мастера]] сквозь [[парусина|парусину]].<ref name="20 000-Коралловое царство">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Коралловое царство
| заглавие = 20 000 льё под водой
}}</ref>{{кінець цитати}}
В кінціНаприкінці роману, впід процесічас втечі пасажирів, «НаутілусНаутилус» потрапляє у величезний вир — мальстрим[[Москстраумен|Мальстрем]], але, як пізніше з'ясовується в романі «[[Таємничий острів]]», зумів вибратися з нього<ref name="ТО16" /><ref name="20 000-Последние слова">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Последние слова капитана Немо
=== Остання гавань ===
[[Файл:Nautilus_Ile_mysterieuse.jpg|міні|283x283пкс|«НаутілусНаутилус» у печері острова [[Авраам Лінкольн|Лінкольна]]<ref name="orto">ИллюстрацияІлюстрація кІлюстрація первомудо изданиюпершого романавидання роману «ТаинственныйТаємничий островострів» 1874 г.року (художники НьювиллНьювілл иі РьюР'ю)</ref>]]
СоЗгодом временемвсі все спутникисупутники Немо умерлипомерли иі капитанкапітан, которомуякому исполнилосьвиповнилося 60 летроків, осталсязалишився один на один созі своимсвоїм кораблёмкораблем. ОнВін отвёлвідвів «Наутилус» в одну изз [[гавань|гаваней]], которыеякі иногдаіноді служилислугували емуйому местоммісцем стоянки. ЭтаЦя гавань находиласьперебувала подпід островом ЛинкольнаЛінкольна. СпустяЧерез шестьшість летроків, когдаколи на островеострові разбилсярозбився [[аэростатаеростат]] сз путешественникамимандрівниками иззі США, Немо попыталсяспробував уплытьспливти, ноале оказалосьвиявилося, чтощо подпід действиемдією вулканическихвулканічних сил [[базальт]]оваябазальтова [[скала]]скеля подняласьпіднялася, иі кораблькорабель не могміг выйтивийти изз подводнойпідводної пещерыпечери. «Наутилус» оказалсявиявився взаперти.в пастці<ref name="ТО16">{{книга
| автор = Жюль Верн.
|часть = Часть третья. Глава XVI
| заглавие = Таинственный остров
}}</ref>. СпустяЧерез несколькокілька летроків Немо, почувствоваввідчувши свою кончинусмерть, вызвалвикликав поза допомогою [[телеграф]]уа на «Наутилус» колонистовколоністів. ПослеПісля общенияспілкування сз ними онвін изложилвиклав имїм своюсвоє последнююостаннє просьбупрохання:
{{початок цитати}}…мне хочется, чтобы «Наутилус» был мне могилой. Это будет мой гроб. Все мои друзья покоятся на дне моря, и я тоже хочу лежать там.<ref name="ТО17">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заглавие = Таинственный остров
}}</ref>{{кінець цитати}}
Колоністи пообіцяли виконати його прохання і після смерті Немо щільно закрили на «Наутилусе»човні всі двері та люки, після чого на кормі відкрили обидва продувних кранакрани. [[16 жовтня]] [[1868|1868 року]] в печерупечері Даккара «НаутілусНаутилус» занурився під воду назавжди, а [[9 березня]] [[1869|1869 року]], після тривалого виверження гори [[Бенджамін Франклін|Франкліна]], стіни печери обрушилися і від хлинуливоди, яка хлинула в жерло [[Вулкан|вулкана]] води, гора і значна частина острова були знищені. «НаутілусНаутилус» опинивсявиявився остаточно похований під уламками порід<ref name="ТО19">{{книга
| автор = Жюль Верн.
| часть = Часть третья. Глава XIX
| заглавие = Таинственный остров
}}</ref>.
=== Критика ===
У 1968 роціроку в № 3 журналу «[[Наука и жизнь|Наука і життя]]» булаопубліковано опублікована статтястаттю інженера-кораблебудівника А. Гроссмана «Комфортабельний „Наутілус“„Наутилус“ і тіснийтісна „Пантера“» (сторінки 84-85). У ній автор доводив, що «НаутілусНаутилус» в реальностінасправді неможливий, так якоскільки не зможе зануритися під воду, а вага кораблячовна сильно завищенийзавищена. В якостіЯк доказівдоказ інженер наводив те, що на кораблі занадто просторі зали при мінімумі обладнання, із-за чоготож «НаутілусНаутилус» прияк для свого великихвеликого обсягахоб'єму занадто легкий і, згідно з [[Закон Архімеда|законом Архімеда]], буде постійно плавати на поверхні. Його затвердженнятвердження здалися публіцічитачам настільки переконливими, що цю статтю опублікували на своїх сторінках ряднизка друкованих видань. Але вже в 1971 роціроку в № 5 того жсамого журналу, булаопубліковано опублікована статтястаттю інженера Р. НадъярныхНад'ярних «ВУ глибини світового океану» (по підводні апарати), де на виноскивиносці до тексту (сторінка 45) її автор вказав на помилковість статті Гроссмана, так якоскільки останній забув про ще один фактор — вагавагу самого корпусу підводного човна. Однак більшість читачів на цюцей зв'язок просто не звернули уваги.
Довести неспроможність статті Гроссмана досить просто. Обсяг корабля становить 1500 м3, тобто для того, щоб «Наутілус» зміг опуститися під воду, його вага повиннамала бути не менше як 1500 т. Загальна вага корабля складається з наступного:
# Водний [[ЖидкийРідкий балластбаласт|баласт]] — близько 150 т (150,72 т).
# [[ЛёгкийЛегкий корпус|Зовнішній корпус]] — близько 400 т (394,96 т).
# [[ПрочныйМіцний корпус|Внутрішній корпус]] — близько 400 т (товщина його стінок в романі не вказується, але робити їх тоншетоншими стінокза стінки зовнішнього корпусу немає ніякого сенсу).
# [[Кіль (кораблебудування)|Кіль]] — близько 60 т (62т).
# [[ПереборкаПеребірка|ПеребиранняПеребірки]], [[Шпангоут|шпангоутишпангоут]]и, підпірки, [[Гребний гвинт|гребний валгвинт]], бойовоїбойовий бивень, [[Трюм (судно)|трюмна]] [[палуба]] — близько 150 т.
Разом: для того, щоб «НаутілусНаутилус» зміг зануритися під воду, його машини, обладнання, батареї, обстановка, твердий баласт та інше повинні важити близько 340 т, щочого цілком здійсненноможна досягнути на практиці. Легкість дерев'яних шаф і деякого обладнання цілком компенсується важким баластом. Так, наприклад, якщо його вагавагу прийнятивзяти рівнимрівною 240 т, а матеріаломза матеріал взяти [[свинець]], то він займе об'єм близько 21 м3, що становить 1,4 % від загальногозагальної обсягумісткості кораблячовна<ref>{{cite web
| author = Г. Прокопик.
| authorlink =
}}</ref>.
=== Інші підводні човни у творах ЖюляЖуля Верна ===
[[Файл:'Master_of_the_World'_by_George_Roux_01.jpg|праворуч|міні|219x219пкс|«[[ГрознийГрізний (ЖюльЖуль Верн)|Грізний]]» у різних середовищах]]
Після «20 000 льє під водою» і «ТаємничийТаємничого острівострова» (1875) Ж.Жуль Верн досить довго не повертався до підводнимпідводних човнамчовнів. Нарешті в [[1896|1896 році]]року вийшов роман «[[Флаг родины|Прапор батьківщинивітчизни]]» де фігурує підводний човен. Як і ув «НаутілусаНаутилуса», їїйого головною зброєю є таран, але за розмірами вонавін набагато меншеменший, обладнанаобладнаний [[Перископ|перископомперископ]]ом, а джерелом електроенергії є [[Електричний акумулятор|акумулятори]]. Більш докладнийДокладніший опис субмарини в романі відсутнявідсутній. Командує ж їйним не шляхетний капітан, як Немо, а Кер Каррадже — лиходій, який використовує субмарину для піратських нападів на кораблі. Пізніше в романі на деякий час з'являється ще одна субмарина — «Суорд», а післяпотім йде опис битви двох підводних човнів, яка закінчується поразкою «Суорда». Наприкінці роману Кер Каррадже і його субмарина (яку інакше як «буксир» і не називають) гинуть<ref>{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заглавие = Флаг родины
}}</ref>.
У [[1904|1904 році]]року вийшов роман «[[Володар світу (роман Жуля Верна)|Володар світу]]», де з'являється «[[ГрознийГрізний (ЖюльЖуль Верн)|ГрознийГрізний]]» — машина здатна пересуватися по повітрю, по землі, по воді і під водою. «Грізний» має [[Метали|металевий]] корпус [[Веретено|веретеноподібної]] форми, довжиноюзавдовжки 10 м. Корпус досить вузький, причому убіля носа загострюється сильніше ніж до корми. Приводом машини по землі служатьслугують 4 спицевих колеса з широкими шинами, а для руху під водою служатьрухається 2за турбінидопомогою двох турбін [[Чарлз Алджернон Парсонс|Парсонса]]. Для орієнтації під водою в носовій частині встановлено перископ. Для руху по повітрю служатьслугують крила, які зазвичай притиснуті до бортів і розправляються лише в польоті. Джерелом енергії є потужні електричні акумулятори. Капітаном «ГрозногоГрізного» є Робур, який раніше з'являвся в романі «[[Робур-завойовник|Робур-Завойовник]]». В кінціНаприкінці роману він, загордившисьуявивши себе Володарем природи, направляє машину в самий центр грози, де «ГрізнийГрізного» вражає удар блискавки і він падає в океан<ref>{{книга
| автор = Жюль Верн.
| заглавие = Властелин мира
}}</ref>.
Обидва романи були видано великим тиражем і переведеніперекладено на безлічбагато мов світу, але вони так і не досягли популярності «20 000 льє під водою» і «Таємничого острова», а «Грізний» так і залишився лише однимоднією з вигадок письменника.
== Культурні аспекти ==
| 