Галечко Софія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Скасовано останнє редагування (Uawikibot1) і відновлено версію 18322951 178.95.25.235 |
|||
Рядок 32:
[[Файл:Старшини УСС.jpg|міні|ліворуч|330пкс|Старшини УСС: Софія Галечко, [[Теодор Мамчур]], [[Зенон Носковський]], [[Павло Семирозум]], [[Роман Дудинський]] та чех Здіславський]]
Народилася [[3 травня]] [[1891]] року в місті [[Новий Сонч]] (нині [[Польща]]). Єдина дитина у батьків<ref>[http://libnadvirna.info/wp-content/uploads/2012/01/%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96-%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8.pdf Видатні постаті Наддвірнянщини]</ref>. Батько працював поштовим урядовцем, мати давала приватні
уроки. У Новому Сончі Софія Галечко закінчує народну школу. Навчалась у Самбірській народній гімназії; закінчила філософський факультет [[Грацький університет|університету міста Грац]] ([[Австрія]]). Брала участь в українському молодіжному русі, була членом «[[Пласт (організація)|Пласту]]». В часі навчання була головою гуртка «Рідна школа» та заступницею голови [[Січ (товариство)|товариства «Січ»]]. Оочолює міську громадську організацію «Взаїмна поміч», доброчинними послугами якої користувалася українська громада, що проживала в
На початку [[Перша світова війна|першої світової війни]] добровільно вступила до легіону [[УСС]]. З [[1914]] року була санітаркою, розвідницею, стрільцем, четарем. Була командиром чети у 4-й сотні УСС [[Носковський Зенон Володиславович|Зенона Носковського]]. Відзначилась під час боїв на Тернопільщині, зокрема 14 вересня 1915 вмілими діями на чолі чети врятувала від поразки курінь. Нагороджена 10 листопада 1914 року «[[Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)|Медаллю за хоробрість]]». Того ж року підвищена в званні до підхорунжої. Згодом — [[Хорунжий|хорунжа]] [[УСС]], відзначилася у боях в Карпатах (зима [[1914]]-[[1915|15]]) та [[Бої за гору Маківка|Бою за гору Маківку]], була нагорожена другою срібною «Медаллю за хоробрість»<ref>[http://lida.kupchyk.lviv.ua/index.php?no=7 Український жіночий героїзм]</ref>.
| |||