Похідні групи ОУН: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 23:
Група «Південь» рухалася в напрямку Дніпропетровська із завданням організувати підпілля в південній Україні. Очолювали групу [[Зиновій Матла]] та [[Семчишин Тиміш|Тиміш Семчишин]], до неї належали також І. Клим, В. Регей, Я. Дзиндра, С. Тесля, Р. Олійник, П. Олійник, [[Стахів Євген Павлович|Євген Стахів]], Я. Потічний та інші.
Група «Схід» спрямовувалася до Харкова й мала поширювати свою дію також на прилеглі області. Керівником групи був М. Лемик, до її складу входили також [[О. Мащак|Мащак Осип Андрійович]], П. Олійник-старший, В. Лобай, М. Кравчук, Зацінський та інші. Загалом у складі похідних груп ОУН (революційної) на Велику Україну було направлено понад 1,5 тисячі осіб. Члени похідних груп уже в липні 1941 дійшли до Вінниці, [[Бердичів|Бердичева]], Житомира, [[Васильків|Василькова]], згодом прибули до Києва, [[Чернігів|Чернігова]], Харкова, Полтави, [[Кривий Ріг|Кривого Рогу]], [[Кременчук]]а, [[Миргород]]а, Дніпропетровська, [[Олександрія|Олександрії]], Миколаєва, Херсона, Одеси, [[Новоукраїнка|Новоукраїнки]], проникли в Крим. Вони організовували місцеві адміністрації, міські та обласні управи, загони української поліції, місцеву українську пресу (зокрема «Дзвін» у місті Кривий Ріг, «Дніпрова хвиля» в місті Кременчук та інші). Поряд з активізацією національного життя похідні групи ОУН(р) популяризували [[Акт відновлення Української Держави|акт проголошення української держави від 30 червня 1941]].
Уже у вересні 1941 гестапо почало масові арешти членів похідних груп ОУН(р). Зокрема, у жовтні в Миргороді були схоплені і страчені керівник та інші 4 члени групи «Схід». Арешти пройшли також у Житомирі, Василькові, Бердичеві, Вінниці, Полтаві, Херсоні та Миколаєві. У липні 1942 при спробі арешту в Києві був застрелений керівник групи «Північ» Дмитро Мирон. В умовах підпілля відбулася реорганізація похідних груп ОУН(р). Територія центральної і східної українських земель була поділена на два краї — Північний край із центром у Києві та Південний край із центром у Дніпропетровську. Північний край охоплював Київ і Київську область, а також Вінницьку, Кам'янець-Подільську, Житомирську, Полтавську, Сумську, Харківську та Чернігівську області. Південний край включав Ворошиловградську, Дніпропетровську, Кіровоградську, Запорізьку, Миколаївську, Одеську, Сталінську («Донбас») області, а також Крим і Кубань. Центр діяльності був перенесений на розбудову підпільної мережі та ведення активної пропаганди самостійницьких ідей серед населення. 1943 загальне керівництво діяльністю ОУН(р) на території [[Райхскомісаріат Україна|райхскомісаріату Україна]] було покладене на [[Кук Василь Степанович|Василя Кука]]. Протягом 1941—43 спочатку на Київщині, а згодом — у Вінниці виходила друком підпільна газета «За самостійну Україну» (із 1943 перенесена на Волинь), у Дніпропетровську видавалася нелегальна газета «Вісті». Незважаючи на масові арешти і численні втрати, похідні групи ОУН(р) та організована ними підпільна мережа діяли до відступу німецької армії із Центральної та Східної України.
| |||