Курманджі (народ): відмінності між версіями

[[Курдська мова]] ділиться на кілька великих діалектів, одним з них є діалект [[курманджі (мова)|курманджі]], на якому говорять курди колишнього [[СРСР]]. Основний ареал його поширення — турецька, іранська та сирійська частини [[Курдистан]]у. Абсолютна більшість курдів цих регіонів називає себе «курманджі», при цьому чітко усвідомлюючи себе етнічними курдами. Відомі курдські історики Шараф Хан Бідлісі (2-82), Мах Шараф Ханум Курдистані (3-47) і [[Хусрав ібн Мухаммад]] (4-100) ділять курдів на чотири групи (таіфе), «чия мова та звичаї різняться» : «курманджі», «лур», «кальхор» (Мах Шараф Ханум та Хусрав ібн Мухаммад місце «Кальхор» називають «Бані Ардалан», маючи на увазі під останнім усіх ардаланських курдів) та «гуран» («горани»). Ардаланські курди своїх безпосередніх сусідів — курдів-бабанів називали «курмандж» або «курманджі», а себе — курдами. У науковій літературі діалект, на якому розмовляють курди-бабани, прийнято називати [[сорані]] (соранійським) на відміну від курманджі, мови курдів Північно-Західного Курдистану (3-194). Незважаючи на те, що діалект [[сорані]] входить у південно-курдську діалектовуюдіалектову групу, бабани продовжують називати себе «курманджі», і це викликає особливу цікавість вчених етнографів та лінгвістів.

На думку [[Марр Микола Якович|М. Марра]], слово «курманджі» — давнього походження та означає «країна мідійцевмідійців».