Готична архітектура: відмінності між версіями

ВсіУсі ці умови вдало збіглися у Франції, Іспанії, Британії, Чехії, Італії. Дерево не годилося для велетенських споруд, які до того ж часто горіли і зникали після [[пожежа|пожеж]]. Це обумовило переваги кам'яного будівництва при створенні сакральних споруд, [[замок|замків]] феодалів і фортець. Збережені свідоцтва ентузіазму містян (коли в дощові дні калюжі і багно перешкоджали працювати худобі), і ті самі впрягалися у вози чи витягали з кар'єрів кам'яні брили і колони, переносили вапно і пісок. Середньовічні міста стають центрами грошових і комерційних операцій та середньовічного виробництва і [[ремесло|ремесел]]. Виникли і зміцніли фахові гільдії і цехи. Матеріальне збагачення релігійно налаштованих верств населення та священства допомогло спрямувати значні матеріальні ресурси саме на споруди готичної архітектури. Створення вівтарної частини і хору було достатнім, щоб починались богослужіння. (З вівтарною частиною та вибудованою південною вежею століття простояв і собор Св. Віта в Празі. його західні вежі і склепіння добудували лише в 19 ст.) Тоді на бічних стовпах зводили дах і вже під дахом кам'яне склепіння собору, прозоре скло чи [[вітраж]]і в вікна та вимостку підлоги.

Серед загрозливих, небезпечних умов розвитку готики стало співіснування з «[[Чорна смерть|чорною смертю]]», епідемією[[Пандемія|пандемією]] хвороби[[чуми|чума]], що охопила Західну Європу. «Чорну смерть» схильні вважати або чумою, або іншою загрозливою інфекцією, схожоютакож зАзію сибірськоюі виразкоюАфрику. «Чорна смерть» спустошувала північне Причорномор'я, Балкани, Італію, Іспанію, Францію, Нідерланди, в середині 14XIV століття перекинулася на Британію.

Доба готики відрізнялася релігійною налаштованістю і підвищеною духовністю. Епідемія «чорноїЧорна смертісмерть», навпаки, привнесла [[хаос]] і в релігійне, і в соціальне життя. Перелякані духовні пастирі могли запропонувати лише молитви і каяття за гріхи. На хвилі масових смертей виникли дикі практики каяття на кшталт флагеллантівфлагелантів і ретельні пошуки винуватих. Католики підозріло ставилися до хворих флагеллантівфлагелантів, що били себе кнутамибатогами і вештались з одного міста до другого, теж розносячи хворобу. Але стримувати напівбожевільних вірян скоро нема кому стало, бо хвороба прийшла в [[церква|церкви]] і [[монастир]]і, викосивши і священство. Переляканий папа Климент VI навіть відмовився від спілкування і годинами сидів по-між двох запалених [[камін]]ів, що знешкоджували повітря, коли захворів і його приватний лікар [[Гі де Шоліак]]. Місто [[Авіньйон]], тодішня [[резиденція]] папи, ставстала спустошеним містом.

Європа зазнала бунтівних настроїв і падіння моралі, бо живі, налякані епідемією, вважали, що церква їх зрадила. Три роки епідемії [[1348]]-[[1350]]  рр. в добу розвиненого періоду готики забрали '''20—25 млн людських життів'''.

[[Файл:Plan.abbaye.Cluny.png|thumb|праворуч|200px|План абатства в Клюні 13 XIII ст.]]

[[Файл:Palais du Tau vu des jardins et la Cathédrale Notre-Dame.jpg|міні|праворуч|200пкс|Старе і нове в 17 XVII ст. Реймс.]]

Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) ву середині ХІІ ст.століття і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст.

Центром реформ у Франції стало абатство [[Клюні]], що в Бургундії. (Більше відоме подвір'я Клюні в Парижі, що було теж маєтком бенедиктинців, нині [[музей Клюні]].). ВУ Бургундії розташований найстаріший з монастирів ордену бенедиктинців. [[Бібліотека]] монастиря нараховувала '''570 манускриптів''' і була серед найбільших в тогочасній Європі. Саме тут приділяли велике значення зміцненню церкви як духовного закладу і розробили свій тип базиліки, яка найкраще відповідала умовам католицької меси.

Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV  ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.

На відміну від французької, англійська готика не пов'язана тісно з конструкцією, зберігала прямокутні, видовжені об'єми. Тло заповнювали декоративними елементкмиелементами, що на фасадах утворювали справжнвсправжні екрани-декорації. За ними важко було розпізнати побудову інтер'єру. Декор (форма вікон, малюнки віконних перетинок тощо) головує і першим кидається у вічі. Еволюцію англійської готики ведуть за змінами саме декору. Звідси і назви періодів —
* ранньоанглійська готика (кінець 12 ст. — середина 13)

Збережені свідоцтва про запрошення французьких майстрів в Британію. Хори собору у Кентербері вибудував французький [[архітектор]] Вільгельм з Сана. Але приклад не мав наслідків і його не копіювали. Велетенський собор у місті [[Дарем]] будували за планом собору Св. Трійці міста Кане у Нормандії, Франція. Даремський собор найменше постраждав від пізніх перебудов, але має «британські» риси — могутні прямокутні об'єми, прямокутну вежу над середхрестям, більш насичений декором західний фасад, ніж у соборасобору в Кане. Висота нав британських соборів менша за французькі зразки, тому не було розвиненої системи аркбутанів і контрфорсів, хоча вони зустрічаються.

Були свої герої і в добу англійської готики. Один із них жив в першйпершій половині 14 XIV ст. в Уельсі. Коли мала завалитися вежа над середхрестям собору в Сомерсеті, він запропонував, переконав і вибудував хрещаті контрфорси не ззовні, а в середині вежі, в інтер'єрі храму. Незвичні контрфорси Х — подібної форми створені по периметру квадратної вежі у 1338—1340  рр. Винахідником був Вільям Джой. Митці англійської готики відмовляються і від створення і готичних «троянд» (круглих вікон на фасадах). Їх вдало замінили на великі стрільчкастістрілчасті вікна, практичні, легші у виконанні і теж прикрашені вітражами.

[[Нервюра (архітектура)|Нервюри]] склепінь з часом ускладнюються. Англійці починають змагатися у винаході все нових малюнків і орнаментів стель. Невеликі споруди досі дивують завеликими готичними вікнами і переускладненими малюнками стель. Їм настільки надавали перевагу, що вони пережили справжній розквіт в спорудах каплиць, балдахінів, стель над похованнями. Переускладнені готичні стелі — характерна ознака найстаріших англійських університетів (Оксфорд, Кембридж), де їх створення вітали ще у 17XVII столітті, ігноруючи європейські стилі і європейський досвід.

Німецька готика складалася під впливом готики Франції, але мала регіональні особливості. Недобудовані романські споруди добудовують в новому стилі або додають до них лише готичні деталі та елементи, не змінюючи конструктивну базу споруд. Виникає ціла низка споруд романсько-готичних, перехідного стилю, не позбавлених виразності, монументальності і досить відмінних від готичних споруд [[Франція|Франції]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Британія|Британії]]. Серед значущих споруд цього періоду — :
* Міхаельскірхе, 11 ст., [[Гільдесгайм]], Нижня Саксонія

* [[каплиця]] Санкт-Бартоломеус, 1017  р., Падерборн, Північний Рейн-Вестфалія

Поступово німецканімецька [[готика]] набуває міці, індивідуальності іта з'являються як запозичені з Франції зразки, так і оригінальні, місцеві. Серед перших будівель, що мали суто готичні риси, була церква Богоматері в місті [[Трір]]. Вона центрична за планом, в основу якого покладено рівноконечний хрест. Видовжена лише [[вівтар]]на частина. Родзинкою церкви були дві [[каплиця|каплиці]] в кожному куті хреста. Подібного розташування капличок не знала навіть класична країна готики — [[Франція]]. Винахід невідомого німецького майстра став [[шедевр]]ом креслення архітектора.

Винятком став [[Кельнський собор]], що нагадує французькі взірці. Спорудження Кельнського собору почалось [[1248]] року і зайняло, з перервами до закінчення в [[1880]] році, — більш ніж 600 років. Його проект створив архітектор [[Герард фон Ріла]], (або Майстер Ґерхард). ВУ молоді роки, перебуваючи ще в стані підмайстра, він мандрував містами Франції, де бачив на власні очі сторення величних соборів в містах Бове, Ам'єн тошотощо. Маючи відповідну кваліфікацію, брав участь в будівництві і набирався досвіду. Повернувся в Кельн, де отримав замову на створення небаченогодосінебаченого досі міського собору, де мали зберігати реліквії трьох волхвів (або Трьох Царів). Вважають, що архітектор два роки працював над створенням плану небаченого за розмірами і висотою соборасобору. Він мав п'ять нав, сім каплиць (за числом трьох Царів і чотирьох євангелістів). Надзвичайно ретельно архітектор розробив і підмурки собору, економно використавши залишки ще романського храму і брили давньоримських споруд. За життя Герард фон Ріла встигне побачити готові каплиці, хор і будівлю собору без веж. Він помер, коли виповнилося більше шістдесяти (точної дати народження — не знайдено). [[Собор]] стояв недобудованим до середини 19 ст. За його добудову взялася протестантська Пруссія, що фінансувала проект, як ознаку національного возвозз'єднання і яка ініціювала збори коштів. До будівництва залучили талановитого [[архітектор]]а і [[інженер]]а, ним був [[Ернст Фрідріх Цвирнер]]. Сміливий Цвирнер керувався проектними рішеннями Герарда фон Ріла, але використовував і сучасні матеріали. Так, він відмовився від використання дерева в побудові конструкцій даху і замінив його [[залізо]]м, чим викликав шквал звинувачень. Переконання правоти Цвирнера прийшло несподівано. Погорів дерев'яний дах [[собор]]у в Франкфурті — і критики замовкли. Талановитий Цвирнер отримав право добудовувати собор без значних перешкод. Кельнський собор — завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту.

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв [[Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії|Лати́нський кафедра́льний собо́р]] у Львові — пам'ятка архітектури національного значення. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчатістрілчасті арки і склепіння з готичними [[Нервюра (архітектура)|нервюрами]]. Стіни і склепіння вкриті численними [[фреска]]ми. Будівництво собору розпочалося [[1361]] (за іншими даними — 1370). Серед будівничих цього храму відомі [[Нічко з Троппау|Нічко]], Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо [[Петро Штехер|Петра Штехера]]. Об'ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: презбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

Східні кордони розповсюдження готичної архітектури на землях України досягли міст [[Київ|Києва]] та [[Чернігів|Чернігова]]. В Києві — це перш за все [[Петропавлівська церква (Поділ)]]. Монастир [[Домініканці (орден)|домініканців]] був заснований на [[поділ|Подолі]] наприкінці [[XVI]] ст. Мурований костел св. Миколая при цьому [[кляштор]]і був збудований в [[1600]]-і рр. [[єпископ]]ом Кшиштофом Казимірським. На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн [[вишгород]]ського собору Бориса і Гліба. Близько [[1610]] р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до [[1640]] р. Проте [[польщаПольща|польське]] панування добігало свого кінця, і коли в [[1648]] р. [[Домініканці (орден)|домініканці]] були вигнані з міста, їхній кляштор був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний. В [[1650]]-і рр. [[росіяМосковське князівство|російський]] воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди були розібрані, але сам костел вцілів. Наприкінці [[XVII]] ст. в ньому навіть влаштували шинок. Лише в [[1691]] р. митрополит [[Варлаам (Ясинський)|Варлаам Ясинський]] освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до [[Софійський собор (Київ)|Софійського собору]]. ВУ [[1786]] року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі [[1811]] року.

Зневажливе ставлення до католицизму з боку православниї ієрархів було перенесене і на готичні споруди Києва та Чернігова. Їх перебудовували під канонічні потреби православних споруд або безжально знищували в 18XVIII столітті чи в підрадянський період. Готична архітектура повернеться на землі України в 19XIX — на початку 20 XX ст. у вигляді [[неоготика|неоготики]] ([[Палац Даховських]], [[Воронцовський палац (Алупка)]], [[Палац Терещенків у Червоному]], [[Церква святого Миколая (Київ)]], [[Одеська кірха]]), в побудові низки неоготичних храмів в містах [[Львів]], [[Тернопіль]], [[Чортків]], [[Одеса]], [[Чернівці]], [[Скала-Подільська]], менших храмів у селах.

ВУ добу готики (13-14-XIII—XIV, частково 15XV століття) Чехія увійшла в коло розвинених і культурних країн Європи, що мала значну самостійність попри формальне підпорядкування Священній Римській імперії германської нації. Тут активно розвивались торгівля, ремесла, міське життя, архітектура.

Архітектори швидко засвоюють нові архітектурні ідеї. Малостійка дерев'яна архітектура заміняється кам'яною, що сприяє її безпеці та збереженню на століття. Зразки чеської готичної архітектури мало чим поступаються зразкам готичної архітектури інших країн, а винятків тільки два — [[архітектура]] Франції та Італії. Готичний собор ставав домінуючою будівлею міських майданів, згуртовуючи навколо себе ратушу та будинки мешканців з готичними галереями першого поверху — характерна ознака багатьох чеських міст з доби готики і надалі. Готичні собори Чехії — часто зального типу, коли головна нава дорівнює висоті бічних нав або мало її перевищує. Трансепт розвитку не отримав(поперечна нава, що надає плану форму хреста), його майже не використовують. Нема й вежі над середхрестям, як у соборів Британії. Наріжні стіни товсті, могутні, позбавлені додаткових опор, як у соборів Франції. А їх висотний образ відігравав значну роль просторового орієнтиру. Вузькі високі вікна прикрашені [[вітраж]]ами. Трудоміська технологія та війни ставали в заваді і великі собори залишались недобудованими, як це сталося з грандіозним собором св. Віта в Празі. Його добудували у формах, наближених до середньовічної манери Парлержа лише наприкінці 19 та на початку 20 ст. Але саме готичні собори Чехії стали найбільшими церквами країни, серед них — :
* собор св. Віта, Прага

Араби привнесли в мистецтво Іспанії розвинуту культуру орнаменту і залишили низку прекрасних пам'яток архітектури, серед яких [[Мечеть у Кордобі|мечеть у Кордові]] (XVIII ст.) і палац [[Альгамбра]] в Гранаді (XIII—XV ст.)- — мавританський стиль. В XI—XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, найкраща пам'ятка стилю — собор у місті [[Сантьяго де Компостела|Сантьяго-де-Компостела]]. У XIII — першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.

Кінець 12 — початок 13 XIII ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об'єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням. Все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що відобразилось в готиці.

Катедральний собор ву [[Толедо]]- — серед найбільших у Європі. Його заклали у 1227 році чи близько тої дати. Має п'ять нефів і нагадує французькі взірці. Толедо був центром католицизму в Іспанії, тому собор постійно добудовували (зала капітула, ризниця, релікварій, навіть гардеробна зала.)Внаслідок цього він втрачав чистоту стилю готики, але збагачувався рисами других стилів та насичувався зразками мистецтв(різбленнярізьблення крісел Алонсо Берругете- — шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору).

За планом мало бути дві башти на західному фасаді. Але звели лише одну, та таку високу, що стала доминантоюдомінантою історичного центру Толедо.

Тодішні землі Нідерландів нині поділені між [[Бельгія|Бельгією]], [[Голландія|Голландією]] (що зберіглазберегла історичну назву Нідерланди), Люксембургом та північною [[Франція|Францією]].

Вже в 12XII столітті архітектура Нідерландів та їх інженерне знання досягли значних успіхів. Романський стиль дещо затримався тут, породивши цікаві компромісні форми з романськими та готичними рисами, як то було характерне і для готики Німеччини. Прикладом такого компромісу були споруди [[собор]]у в Турне, що південніше [[Брюссель|Брюсселя]]. Собор мав одну вежу над середхрестям і чотири — біля трансептів, що надало споруді своєрідності і величі. Виразність хору собору в Турне була такою значною, що стала прикладом для інших сакральних споруд, наприклад, в [[Утрехт]]і.

Низинні землі (НидерландиНідерланди) мають вологі, нетривкі ґрунти. Тут небезпечно було будувати досить високі собори з кам'яними склепіннями, а ті, що будували, руйнувалися через усадку споруд і ґрунту. Це обумовило спорудження лише величних веж і невисоких сакральних споруд з дерев'яними перекриттями, характерними для ранніх готичних споруд Італії і, особливо, для [[Англія|Англії]]. Відсутність значних покладів каменю спонукала до широкого використання цегли, особливо в північних районах.

Незважаючи на проторенесансні риси мистецтва Нідерландів 15-16 століть, готична стилістика зберіглазберегла свої позиції в будівництві. Прикладом широкого використання форм пізньої готики став [[собор]] в місті Мехелен (Малин), створений у [[1342]]-[[1487]] рр. Величну вежу собору, більш схожу на зразки Британії, добудували в 16 столітті, коли Нідерланди вже були другим після Італії відомим центром стилю Відродження в Західній Європі.

[[Мистецтво]] посіло надзвичайне місце в свідомості і діяльності невеликих князівств Італії. Не тільки сакральна архітектура, а і створення бронзових [[монумент]]ів, суспільно значущих світських споруд, фресок, ікон — стало предметами уваги як простого люду чи купців, так і урядовців чи аристократії, що шукала політичної підтримки і популярності. Вже в 12XII-13XIII ст. [[Візантійська імперія]] та арабські країни були значно обмежені в використанні торговельних шляхів Середземномор'я, які перебрали на себе міста Італії. Італійські міста-держави [[Піза]], [[Генуя]], [[Венеція]] надзвичайно збагатилися в посередницькій торгівлі між країнами Сходу і слабкою Візантією та країнами Європи. Ремесла розквітли в містах [[Мілан]], [[Сієна]], [[Болонья]], [[Флоренція]]. Накопичені багатства і були спрямовані на створення нових величних соборів, фортець, замків, палаців, урядових споруд. Риси своєрідності мала вже архітектура романської доби Італії та так званий '''інкрустаційний стиль'''. Останній виник в Італії через наявність різнокольорових покладів каменю і мармуру та через любов італійців до орнаменту. Архітектура 12XII-13XIII ст. в Італії не відрізнялась стильовою єдністю. Вже перші готичні споруди (Сієнський собор, собор в [[Орв'єто]]), незважаючи на значні розміри, не мають містичного спрямування вгору, а врівноважені, дивують поєднанням різнокольорового каменю з іншими засобами декору — [[мозаїка]]ми, тесаними деталями, [[рельєф]]ами. Готичні впливи мали місце при створенні трьох відомих пам'яток Флоренції готичної доби — це Санта Марія Нуова, церква Санта Кроче та Санта Репарата (пізніше перейменована в Санта Марія дель Фйоре). Але відразу впадали у око разючі відмінності. В церкві Санта Кроче (Святого Хреста) архітектори відмовилися від кам'яних склепінь. Їх замінили дерев'яними балками, що полегшило навантаження даху на опори. Стовпи опор можна було зробити на більшій відстані, а саму церкву — ширшою. Бічні нави поєднувались з центральною, що справляло враження єдиного і спокійного інтер'єру без значного потягу догори, притаманного соборам Франції та Британії. Наприкінці 13XIII ст. розпочато будівництво головного собору Флоренції — Санта Репарата. Проект споруди створив архітектор [[Арнольфо ді Камбіо]], причетний до проекту і будівництва і церкви Санта Кроче. Створення велетенського (153 м завдовжки) собору мало на меті зрівняти флорентійський собор з готичними соборами інших країн. Собор заплановано настільки великим, що в реальності вибудували значно коротшим в довжину при збереженні проектної ширини в 40, 6 метри.