Фрунзе Михайло Васильович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
svg |
Немає опису редагування |
||
Рядок 58:
| Rodovid =
}}
'''Миха́йло Васи́льович Фру́нзе''' ({{
▲'''Миха́йло Васи́льович Фру́нзе''' ({{OldStyleDate|2|лютого|1885|21|січня}}, [[Бішкек]], [[Семирічинська область]], [[Туркестанський край]], [[Російська імперія]] — {{ДС|31|10|1925}}, [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]]) — революціонер, радянський державний і військовий діяч, військовий теоретик, один з основних [[воєначальник]]ів у [[Червона армія|Червоній армії]] під час [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]].
== Діяльність до революції ==
Рядок 77 ⟶ 76:
В дні повстання в Москві в жовтні 1917 брав участь в боях у будівлі готелю «Метрополь». Депутат Засновницьких зборів від більшовиків [[Володимирська губернія|Володимирської губернії]]. У першій половині 1918 голова Іваново-Вознесенського губкому РКП(б), губвиконкому, губраднаргоспу і військовий комісар [[Іваново-Вознесенська губернія|Іваново-Вознесенської губернії]], з серпня 1918 військовий комісар Ярославського військового округу. У лютому-травні 1919 командувач 4-ою, в травні-червні — Туркестанськими арміями, в березні-липні — також Південною групою військ Східного фронту, з липня — всім [[Східний фронт (Громадянська війна в Росії)|Східним фронтом]]; за здійснення успішних наступальних операцій проти головних сил адмірала [[Колчак Олександр Васильович|О. В. Колчака]] нагороджений [[Орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]]. У серпні 1919 — вересні 1920 командувач Туркестанським фронтом. Член комісії Туркестану ВЦВК і РНК (жовтень 1919 — липень 1920); прихильник «організації» революції в [[Бухарське ханство|Бухарському еміраті]] шляхом вторгнення Червоної Армії, керував штурмом [[Бухара|Бухари]] (30 серпня — 2 вересня 1920).
[[21 вересня]] [[1920]] згідно з наказом ЦК РКП(б), Реввійськрада утворила [[Південний фронт (Громадянська війна в Росії)|Південний (Кримський) фронт]] на чолі з Михайлом Фрунзе. До складу фронту увійшли 6-а, 13-а і 2-а Кінна армії. До листопада 1920 Фрунзе командував Південним фронтом, став організатором вигнання військ генерала [[Врангель Петро Миколайович|П. М. Врангеля]] з Північної Таврії і Криму. Після [[штурм Перекопу|штурму Перекопу]] надіслав до врангелівських військ телеграму, що пропонувала їм вільно покинути Крим в обмін на припинення опору; відозва, проте, не мала відгуку від Врангеля. 3 грудня 1920 призначений уповноваженим Реввійськради в Україні і командувачем [[Збройні сили України та Криму|збройними силами України і Криму]], одночасно обраний членом [[Політбюро ЦК КПУ|Політбюро ЦК КП(б)
Керував розгромом Повстанської армії [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]] (за що в 1924 нагороджений другим орденом Червоного Прапора) і загону [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрія Тютюнника]].
Рядок 169 ⟶ 168:
[[Категорія:Голови радянського військового відомства]]
[[Категорія:Діячі УРСР]]
[[Категорія:Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ]]
[[Категорія:Кавалери ордена Червоного Прапора]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
| |||