Сколе: відмінності між версіями

В геологічній будові Сколівської улоговини представлені відклади [[крейдовий період|крейдової]], [[палеоген]]ової, [[неоген]]ової і [[антропоген|четвертинної]] систем. Утворення крейдової системи представлені відкладами [[Стрийська світа|стрийської світи]] (K₂st). Це, як правило, трьохкомпонентний [[фліш]] ([[пісковик]]-[[алевроліт]]-[[аргіліт]]), часто в нижній частині [[Цикл Боума|циклу Боума]] зустрічаються крупнозернисті поліміктові [[гравеліт]]и. В святославському кар'єрі (присілок Сколього) розробляються саме міцні пісковики стрийської світи як будівельна сировина ([[щебінь]], [[бутовий камінь]]). Тут є репрезентаційні відслонення типових флішових відкладів верхньострийської підсвіти. [[Елементи залягання|Азимути падіння]] порід південно-західні, кути падіння змінюються від 30 до 55°. В тектонічному плані дані відклади належать до [[Скиба Парашки|скиби Парашки]]. Фронтальний насув скиби Парашки закартовано за 50 м південніше автомобільного мосту через залізницю, на південній околиці міста. Палеоген-неогенові відклади — [[ямненська світа|ямненською]], [[бистрицька світа|бистрицькою]], [[вигодська світа|вигодською]], [[манявська світа|манявською]] і [[менілітова світа|менілітовою]] світами, неогенові — верхньою частиною менілітової світи. Крейдові і палеогенові утворення складають карпатську [[фліш]]еву формацію.

 

 

 

Корисні копалини в адміністративних межах міста та його околиць представлені головно будівельним камінням і джерелами мінеральних вод. Найдавніша згадка про карпатські залізні руди ([[сферосидерити]]) з околиць Сколього (Павлів потік) датується [[1472]] роком.<ref>''Оксана Нагорна'' Підземні таємниці Карпат // краєзнавство і туристика. Вип. 1-2.&nbsp;— 1996.&nbsp;— С. 10-12</ref> Першу промислову каменоломню пісковиків було закладено у 1887 році на північній околиці міста&nbsp;— Колодці. Незабаром почалися розробки пісковиків стрийської світи на будівельне каміння і щебінь у Святославі. Цей кар'єр діє досі. У Скольому і околицях відомо 5 малодебітних джерел природних мінеральних вод, два з яких («сірководневе» і «залізної води») знаходяться в долині Павлового потоку, одне сірководневе на об'їзній трасі неподалік залізничної станції, джерело Альберта по дорозі на Святослав і одне в заплаві Опору на вулиці Гірка.

 

=== Гідрографія ===

 

В межах міста в середині [[1980-ті|1980-х років]] на правому березі Опору, у відпочинково-рекреаційній зоні споруджено штучне озеро, площею 0,5 [[гектар|га]]. Максимальна глибина&nbsp;— ~ 6&nbsp;м. Береги укріплені [[залізобетон]]ними плитами. Водойма живиться водою потічка ''Павлів потік'', надлишок води через [[шлюз]] скидається в Опір. Влітку в озері спостерігається стійка [[стратифікація]] води&nbsp;— верхній шар прогрітої сонячним промінням води до глибини приблизно 1&nbsp;м та нижній глибинний шар холодних вод з t ~ 15—17&nbsp;°C. Влітку 2009 року озеро було осушене, проте 2010 знову наповнене.

На початку [[XIX]]&nbsp;ст., за згодою [[Франц Йосиф I|Франца Йосипа I]] розпочалась масова колонізація Бойківщини німецькими ремісниками, що сприяло розвитку промисловості краю. Вони утворили кілька колоній, де компактно оселилися: [[Феліценталь]] (нині с. [[Долинівка (Сколівський район)|Долинівка]]), [[Карлсдорф (Львівська область)|Карлсдорф]] (нині с. [[Климець]]) та [[Аннаберг]] (нині с. [[Нагірне (Сколівський район)|Нагірне]]). Багато їх було і у самому Сколе. Німецький вплив і досі помітний у забудівлі, побуті, місцевому діалекті, веденні господарства.

 

 

У [[1847]]&nbsp;році Сколівщина належала графу [[Альфред Потоцький|Альфреду Потоцькому]], в місті того часу було 238 домів і близько 2000 населення. [[1859]]&nbsp;року граф А.Потоцький продав сколівські землі разом з Тухольщиною графу [[Кіньський Еугеніуш|Еугеніушу Кіньскі (Кіньському)]] за 275000&nbsp;злотих [[ринський|ринських]].