М'якушко Василь Омелянович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Військовик2 | ім'я = Василь Омелянович М'якушко | портрет = | розмір... Мітка: суміш розкладок у тексті |
|||
Рядок 27:
З лютого 1941 року працював інструктором фізичної культури. Під час Другої світової війни проходив військову службу заступником політичного керівника роти 209-го стрілецького полку 96-ї гірськострілецької дивізії Північного фронту (1941), червоноармійцем 5-ї прикордонної комендатури 32-го морського прикордонного загону (1941—1942), бійцем 5-ї прикордонної комендатури прикордонного посту «Дагомис» 32-го морського прикордонного загону (1942), мотористом прикордонного посту 36-го Сухумського прикордонного батальйону (1942).
Був секретарем бюро [[ВЛКСМ]] 2-ї прикордонної комендатури 36-го Сухумського прикордонного загону (1942—1943), комсоргом 1-ї прикордонної комендатури 36-го Сухумського прикордонного загону (1943—1944), практикантом відділу контррозвідки Народного комісаріату внутрішніх справ «[[Смерш]]» Грузинського прикордонного округу (1944) та оперуповноваженим «Смерш» Грузинського прикордонного округу з обслуговування суворовського училища (1944—1946).
У подальшому його призначено оперативним уповноваженим Відділу контррозвідки Міністерства державної безпеки, а після об'єднання органів держбезпеки та внутрішніх справ — Міністерства внутрішніх справ Ленінградського прикордонного округу. У 1948 році йому присвоєно військове звання старшого лейтенанта. Протягом трьох років, з вересня 1949 року по вересень 1952 року, він обіймав посаду старшого оперуповноваженого Відділу контррозвідки МВС Військово-Медичної академії ([[Ленінград]]).
Рядок 33:
У 1951 році отримує звання капітана. У 1952 році закінчує Військово-Юридичну академію Радянської Армії, а у 1954 році — Контррозвідувальний факультет школи № 101 Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР.
З серпня 1954 року служить у підрозділах зовнішньої розвідки, спочатку на посаді старшого оперуповноваженого одного з підрозділів Першого Головного управління КДБ при РМ СРСР. У 1954 році йому присвоєно військове звання майора. З січня по квітень 1955 року, він обіймає посаду старшого оперуповноваженого резерву призначення ПГУ КДБ при РМ СРСР. З квітня 1955 по січень 1961 працює у [[Париж|паризькій]] резидентурі Комітету держбезпеки. У цей період він обіймає посади у ПГУ КДБ при РМ [[СРСР]] старшого оперуповиоважеиого діючого резерву та помічника начальника відділу діючого резерву. У 1958 році йому присвоєно військове звання підполковника.
У січні 1961 року призначений заступником начальника [[Служба зовнішньої розвідки України|Першого управління КДБ при Раді Міністрів Української РСР]], у 1962 році він стає полковником, у березні 1967 року очолює це управління.
Від січня 1971 року по серпень 1984 року заступник Голови [[КДБ]] при РМ Української РСР, здійснював кураторство зовнішньої розвідки та інших підрозділів. У 1972 році огтримав військове звання [[генерал-майор]]а.
З серпня 1984 по липня 1985 років перебував у резерві призначення Першого Головного управління КДБ при РМ СРСР та був слухачем курсів із підготовки кадрів для роботи в представництвах КДБ СРСР при органах безпеки соціалістичних країн. Після закінчення цих курсів, у липні 1985 року, його призначено керівником представництва КДБ СРСР при Міністерстві внутрішніх справ [[Болгарія|Народної Республіки Болгарія]]<ref>[http://www.szru.gov.ua/index_ua/index.html%3Fp=4015.html Служба зовнішньої розвідки України]</ref>.
З травня 1991 року у відставці. 26 жовтня 2014 року помер у [[Київ|Києві]]<ref>[http://www.szru.gov.ua/index_ua/index.html%3Fp=3723.html На 92-му році пішов із життя легендарний ветеран української зовнішньої розвідки Василь М’якушко]</ref>.
| |||