Вікіпедія

Потьомкін Григорій Олександрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shynkar (обговорення | внесок)
102 504 редагування
стиль, вікіфікація, оформлення
Рядок 43:
Народився у селі [[Чижово (Духовщинський район)|Чижово]] Духовщинського повіту (тепер [[Смоленська область]], [[Росія]]). Мати — Дарія Василівна. З [[1756]] навчався в Московській університетській гімназії, звідки в [[1760]] виключений. Військову службу розпочав у кінній [[гвардія|гвардії]]. За участь у [[палацовий переворот 1762|палацовому перевороті]] [[1762]], внаслідок якого [[Катерина ІІ]] здобула російський престол, отримав чин гвардійського [[підпоручик]]а. Учасник [[російсько-турецька війна (1768—1774)|Російсько-турецької війни 1768-74]], з 1768 — [[генерал-майор]], з [[1771]] — [[генерал-поручик]].
 
Керував приєднанням до Російської імперії і первісним устроєм Новоросії, де володів колосальними земельними наділами і заснував ряд міст, включно з теперішніми обласними центрами [[Дніпро (місто)|Дніпром]] ([[1776]]), [[Херсон]]ом ([[1778]]) і [[Миколаїв]]ом ([[1789]]). Піднісся якояк фаворит, а з [[8 червня]] [[1774]] року (за непідтвердженими відомостями) [[Весілля Катерини II та Григорія Потьомкіна|морганатичний чоловік Катерини II]][1]. У [[1784]] році нагороджений чином [[генерал-фельдмаршал]]а. У [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] вибудував для себе [[Таврійський палац]].
З [[1770]] став [[фаворит]]ом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи [[Російська імперія|Російської імперії]]. Обіймав ряд високих державних і військових посад — член Державної Ради, [[генерал-ад'ютант]] (з 1774) та [[генерал-фельдмаршал]] (з [[1784]]), [[Президент Військової колегії]] (з 1784).
 
У [[1772]] на одній з [[Козацька рада|козацьких рад]] Потьомкін був записаний до Кущівського [[Курінь (Запорозька Січ)|куреня]] [[Запорізька Січ|Коша Запорізької Січі]] почесним козаком під прізвиськом ''Грицько Нечеса'', через його [[перука|перуку]].<ref>[http://www.artkavun.kherson.ua/ua-getman_gritsko_nechesa.htm Гетьман Грицько Нечеса]</ref> В [[1775]] за ініціативою Потьомкіна було ліквідовано [[Запорізька Січ|Запорізьку Січ]].
Обіймав посади: у 1774–17831774—1783&nbsp;рр. [[генерал-губернатор]]а [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], 1775–17831775—1783&nbsp;рр.&nbsp;— [[Азовська губернія|азовського]] [[губернатор]]а, у 1783–17911783—1791&nbsp;— [[Катеринославська губернія|катеринославський]] генерал-губернатор, з 1784&nbsp;— [[Таврійська губернія|таврійського]] губернатора, у 1785–17911785—1791&nbsp;— [[Астраханська губернія|астраханського губернатора]], 1785–17911785—1791&nbsp;— [[Саратівська губернія|саратовського губернатора]], 1787–17911787—1791&nbsp;— [[Харківська губернія|Харківського]] губернатора.
У [[1783]] Потьомкин зреалізував проект загарбання [[Крим]]у Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».
 
З 1783 Потьомкін управляв новоствореним [[Катеринославське намісництво|Катеринославським намісництвом]], до складу якого увійшла значна частина [[Південна Україна|південноукраїнських]] земель. Потьомкін, будучи добрим [[адміністратор]]ом і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи з [[колонізація|колонізації]] Півдня України й Криму. [1776]]-го Потьомкін наказав не повертати селян-утікачів з [[Лівобережна Україна|Лівобережної]] та [[Правобережна Україна|Правобережної України]], чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (найпаче після юридичного запровадження [[кріпацтво|кріпацтва]] [[1783]] року в Лівобережжі та [[Слобожанщина|Слобожанщині]]). У період правління Потьомкіна почалося будівництво [[Миколаїв|Миколаєва]], [[Херсон]]а, [[Катеринослав]]а, [[Севастополь|Севастополя]], було розпочато вивчення покладів [[руда|руд]] і [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] на [[Південна Україна|півдні України]].
 
Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території [[Кримське ханство|Кримського ханства]]) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні [[Османська імперія|Туреччині]] землі{{fact}}, вважав за потрібне відновити [[українське козацтво]]. З [[1783]] Потьомкін вів перемовини з представниками колишньої запорізької старшини ([[Сидір Білий|Сидором Білим (Легкоступом)]], [[Захарій Чепіга|Захарієм Чепігою]]) про створення нового добровільного козацького формування. В [[1788]]-му Потьомкін підтримав проект [[Капніст Василь Васильович|В.&nbsp;В.&nbsp;Капніста]] про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації [[Катеринославське козацьке військо|Катеринославського козацького війська]] та [[Військо Вірних козаків|Війська Вірних козаків]] (згодом&nbsp;— [[Чорноморське козацьке військо]]). У [[1790]] Потьомкіну було присвоєно [[титул]] великого гетьмана Катеринославського і [[Чорноморське козацьке військо|Чорноморського козацького війська]].
 
Підтримував стосунки з відомими діячами української культури&nbsp;— як-от [[Володимир Золотницький|Володимиром Золотницьким]], [[Василь Рубан|Василем Рубаном]], [[Лука Січкарів|Лукою Січкарівим]] та іншими. У [[1786]] домігся затвердження проекту відкриття [[університет]]у в [[Катеринослав]]і (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності [[греко-католицька церква|греко-католицької церкви]], підтримував єдиного в Російській імперії [[УніатиГреко-католицизм|уніатськогогреко-католицького]] [[єпископ]]а [[полоцьк]]ого І. [[Лісовський|Лісовського]].
 
Був [[головнокомандувач]]ем російської армії впродовж [[російсько-турецька війна (1787—1792)|російсько-турецької війни 1787-92 рр]]. Під час [[Ясський мирний договір|мирних російсько-турецьких перемовин 1791]] Потьомкін захворів і помер на шляху з [[Яси (місто)|Яс]] до [[Миколаїв|Миколаєва]]. Похований у [[Херсон]]і.
Рядок 80:
 
=== Література ===
* ''Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Сербіна''. Потьомкін Григорій Олександрович // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. / Редкол.&nbsp;: Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К.: Знання України, 2004.&nbsp;— Т.2&nbsp;— 812с812&nbsp;с. ISBN 966-316-045-4
 
{{Генерал-фельдмаршали Російської імперії}}
{{Бібліоінформація}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Потьомкін_Григорій_Олександрович