Ігнатій Цетнер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MobyVan (обговорення | внесок) м →Біографія: replaced: <ref>Там же. → <ref>Там само. за допомогою AWB |
|||
Рядок 5:
== Біографія ==
Син Антонія Цетнера — старости коритніцького, та його дружини Анни з Красіцьких. Брат «цьотечний» Іґнація Красіцького.
1740 р. став [[поручник]]ом в [[інфантерія|інфантерії]] [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла]]. Посол на сейм від [[Галицька земля|Галицької землі]] у 1756, 1758, 1761 р., від [[Руське воєводство|Руського воєводства]] 1760 р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після [[Вельгорські|Вельгорського]] 30 січня 1762 р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762 р., посаду [[белзький воєвода|белзького воєводи]] 20 березня 1763 р. Мешкав у [[дідич]]ному [[Краковець|Краківці]], де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскому). З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька [[київські воєводи|київського воєводи]] [[Потоцький Станіслав|Станіслава]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{ref-pl}}</ref>) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Вессля, Мнішеха проти біскупа Красіньского). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764 р.), голосував за С. А. Понятовського, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під [[Радомська кофедерація|Радомською кофедерацією]] (23 червня 1767 р.), після вибуху [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] виїхав за угорський кордон. У 1770-71 р. був у Ґданьську. З кінця 1772 р. [[цісар]]ський підданий, з 1775 р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783 р. граф і член стану [[магнат]]ів. В 1783 р. маршалок великий коронний [[Королівство Галичини і Володимирії|Галичини і Володимирії]]. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньским, Потоцькими) видав посвідчення [[геральдика|геральдичні]], уклав транзакцію соляну з [[Йосиф ІІ|Йозефом ІІ]]. Мав [[Рошнів]]ське староство на Київщині, чимало [[борг]]ів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С. А. Понятовського, отримав дозвіл на «цесію» [[Белзьке воєводство|Белзького воєводства]]. Вітав конституцію 3 травня 1791 р.
| |||