Синто: відмінності між версіями

'''Шінто́Синто́''' або '''Шінтої́змСинтої́зм''' ({{lang-ja|【神道】, [[し]][[ん]][[と]][[う]]}}, [ɕintoː], ''шінтōсінтō'', «шлях божеств»; {{lang-en|Shintō}})  — [[політеїзм|політеїстична]] [[Язичництво|язичницька]] [[релігія]] [[японці]]в. В основі лежать [[анімізм|анімістичні]], [[фетишизм|фетишистичні]], [[тотемізм|тотемістичні]] вірування. На відміну від світових релігій не має засновника іта єдиного святого письма. Оформилася у релігійну систему під впливом [[буддизм]]у, [[даосизм]]у і [[конфуціанство|конфуціанства]]. Виконувала роль [[Державна релігія|державної релігії]] Японії у [[1870]]—[[1945]] роках. Представлена декількома школами і течіями. Об'єктами поклоніння є небесні й земні божества (''камі'')  — небожителі, духи і явища природи, герої старовини, померлі родичі, тварини, предмети побуту тощо. Основні місця вшанування божеств  — святилища (''[[джінджядзиндзя]]'' або ''яшіроясіро''); найбільші з них  — [[Святилище Ісе|Ісе]], [[святилище Ідзумо|Ідзумо]], [[Святилище ІцукушімаІцукусіма|ІцукушімаІцукусіма]], [[Святилище Тосьо|Нікко]]. Традиційні форми вшанування божеств  — молебні та свята (''[[мацурі]]''). Немає [[символ віри|символу віри]] і [[догмат]]ів; розглядає людську природу як добру. Головним принципом цього вчення є жити зараз, бути «чистим, світлим, правильним і відвертим» (浄明正直), а не готувати себе до загробного світу. Серед базових кодифікованих книг  — історичні хроніки й збірки [[японська міфологія|міфів]] «''[[КоджікіКодзікі]]''», «''[[Ніхон сьокі|Ніхон шьокіСьокі]]''», «''[[Коґо джюїдзюї]]''» та інші, які містять основні положення, опис церемоній та тексти молитв. Також  — '''СінтоСинто''' (від {{lang-ru|Синто}}); '''СінтоїзмСинтоїзм''' (від {{lang-ru|Синтоизм}}), '''Шлях богів''' (від　{{lang-ja|かみのみち}}, ''камі-но-мічіміті'').

На відміну від світових релігій, Синто не має усталеного «священного письма». Натомість існує цілий ряд кодифікованих книг, так звані «Божественні правила» (神典), до якого входять «''[[КоджікіКодзікі]]''», «''[[Ніхон шьокісьокі]]''», «''Коґо джюідзюї''» та інші, які містять основні положення, опис церемоній та тексти молитов цієї релігії.

[[Файл:Itsukushima torii angle.jpg|thumb|200px|Ворота [[торії]] [[Святилище ІцукушімаІцукусіма|святилища ІцукушімаІцукусіма]]]]

Довкола походження Синто вирують наукові дебати і політичні пристрасті. Більшість японських вчених, які захищають самобутність своєї [[японці|нації]] і [[релігія|релігії]], твердять що початки Синто вже можна знайти у [[неоліт]]ному [[період ДжьомонДзьомон|періоді ДжьомонДзьомон]]. Їм заперечують насамперед релігієзнавці [[Західна цивілізація|Заходу]] з [[США]], які наполягають на тому, що Синто склалося у [[період Яйой]] з появою на Японських островах рисівництва та великої кількості північно-азійських мігрантів. Ряд науковців взагалі вважають, що Синто не існувала як релігійна система принаймні до 18-19 століття, а тому варто говорити не про початки Синто, а про існування у доісторичні часи набору вірувань з елементами вшановування богів-духів [[Камі (синто)|камі]].

На світанку історії мешканці різних регіонів [[Японія|Японії]] вклонялися різноманітним божествам. З появою і домінуванням держави [[Ямато (держава)|Ямато]] у 3-5 століттях, з великої кількості божеств вивищуються боги-[[Камі (синто)|камі]] імператорської родини. Для упорядкування міфів та переказів, а також для створення ієрархії японскьких богів та доведення вищості богів пантеону [[Ямато (держава)|Ямато]], у 8 столітті були створені книги «''[[КоджікіКодзікі]]''» та «''[[Ніхон ШьокіСьокі]]''».

Ранні обряди проводилися перед лісами, горами або скелями. Боги-[[Камі (синто)|камі]] не були ще [[антропоморфність|антропоморфними]]. Храмів або святилищ не існувало. Ситуація змінилася з приходом на Японські осторвиострови [[буддизм]]у. Божества набули людських рис, а їх самих почали вшановувати у невеликих будівлях, які стали згодом святилищами-[[джінджядзиндзя]]. Перші з них були зведені у Ідзумо ([[659]]) та Ісе ([[690]]).

Швидке поширення [[буддизм]]у сприяло змішанню його філософських положень з практикою японського Синто. Утворилася так звана синкретична система ''шінбуцусінбуцу шюґосюґо'' (神仏習合). У цій системі японські стародавні боги-камі, не втрачаючи своєї божественної природи, ставали [[бодхісатвабодгісатва]]ми або [[будда]]ми і оборонцями буддистського Закону. Так зокрема, богиня сонця Аматерасу-Омікамі, до роду якої належали японські імператори, проголошувалась бодхісатвою Дайнічі-Ньорай (Великий будда сонця), центральною маніфестацією Будди.

Мирне співіснування Синто і [[буддизм]]у тривало до середини [[період Едо|періоду Едо]]. У 18 столітті японські вчені державницької філософської течії «[[кокуґаку]]» почали займатися пошуками «японськості» Синто, відкидаючи культурні нашарування поредніх епох. Зокрема Мотоорі Норінаґа (1730–18011730—1801) намагався відтворити первісний образ японської релігії, «відчищаючи» її від іноземних концепцій та постулатів. Ця загальна тенденція японської інтелектуальної еліти до поділу Синто і буддизму (神仏分離) набула втілення після [[реставрація МейджіМейдзі|реставрації МейджіМейдзі]] (1868).

З настанням [[період МейджіМейдзі|періоду МейджіМейдзі]], Синто було відділене від буддизму та проголошене державною релігією. Імператор ставав головним первосвящеником, довкола якого гуртувалися вірні — вся [[японці|японська нація]]. Синтоїстські святилища були зведені у новоосвоєних землях [[Хоккайдо]] та завойованих територіях [[Тайвань|Тайваню]] і [[Корея|Кореї]].

З [[1871]] року японський уряд поділив усі [[джінджядзиндзя]] країни на 12 ступенів, які починалась святилищем імператорського роду в Ісе і закінчувались малими «капличками» у містах і селах. Держава організувала у навчальних закладах курси з основ Синто. Священики були прирівняні до державних службовців. Вперше були сформульовані синтоїстські догмати. Реформування Синто сприяло росту японського націоналізму, який поєднав західну ідеологію побудови нації зі східним містицизмом.

Сучасні святилища-[[джінджядзиндзя]] намагаються допомагати простим людям, обіцяючи їм «налагодження зв'язків» із місцевими богами-[[Камі (синто)|камі]] та пращурами. Більшість мешканців [[Японія|Японії]] відвідують святилища на Новий рік та свята [[мацурі]]. Синто продовжує відігравати важливу роль у житті [[японці]]в.

* '''Синто [[дзіндзядзиндзя|святилищ]]''' — найстаріший і найпоширеніший тип синтоїзму у стародавній і сучасній [[Японія|Японії]], який акцентує увагу на вшановуванні богів-[[Камі (синто)|камі]] конкретних місцевостей у конкрентних місцях для поклоніння (святилищах [[джінджядзиндзя]]).

* '''Синто [[секта]]нтське''' — різновид синтоїзму, який об'єднує близько тринадцяти релігійних громад, що утворилися у 19 столітті. Ритуали цих громад проводяться не у традиційних [[дзіндзя|святилищах]], а залах, на зразок [[протестантизм|протестантських]] церков. Синто даного типу включає секти поклонників гір, секти зцілювачів, [[конфуціанство|конфуціанські]] секти та секти «Рідного синто» або «Відродження віри». Також, до цього типу синтоїзму часто відносять такі віровчення як ''Конко-кьо'', ''[[Тенрі-кьо]]'' та ''КурозуміКуродзумі-кьо'', хоча їх представники дистанціюють себе від Синто.

* '''Синто державне''' — одна з форм синтоїзму, який виконував функції державної релігії. Була панівною від [[реставрація МейджіМейдзі|реставрації МейджіМейдзі]] ([[1868]]) до кінця [[друга світова війна|другої світової війни]]. Характерними рисами цього Синто є відособленість від інших релігійних систем ([[буддизм]]у чи [[конфуціанство|конфуціанства]]) та верховенство імператора [[Японія|Японії]], «живого бога» та первосвященика, над вірними.