Іван Богослов: відмінності між версіями

Таке означення з'вляєтьсяявляється і в інших місцях: Ів. 13:22, Ів. 19:26, Ів. 20:2, Ів. 21:7. На початку четвертої Євангелії також є той учень, що першим разом із [[Андрій ПервозваннийПервозваний|Андрієм ПервозваннимПервозваним]] переходить до Ісуса Христа від [[Іван Хреститель|Івана Хрестителя]]. Також пізніше, під час суду над Ісусом, цей учень, користуючись знайомством з первосвящеником, вводить у його двір [[Апостол Петро|Симона Петра]]. Із [[Синоптичні Євангелії|синоптичних Євангелій]] відомо також про улюблених учнів Ісуса: Петра, [[Яків син Зеведеїв|Якова]] та Йоана. Апостол Петро точно називається цим іменем у Євангеліях, а час написання четвертої Євангелії є пізнішим страти апостола Якова [[Ірод Агріппа I|Іродом Агрипою]] у 44 р (Дії 12.2). Таким чином учнем, що його любив Ісус, залишається Іван (Йоан) син Заведея.

За свідченням всіх чотирьох Євангелій, Йоан був одним із 12 апостолів, яких покликав Ісус Христос, і належав до його улюблених учнів разом з Петром та Яковом. Йоан згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та [[Діяння апостолів|Діяннях Апостолів]] (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13). Йоан представлений у Євангеліях також і як син Заведея та брат Якова. Йоан та Яків були рибалками на Генісаретському озері<ref>[http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=mar Мк 1:19-21]</ref>. Обоє синів Заведея отримали від Ісуса прізвисько «Воанергес»<ref>[http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=mar#r3 Мк. 3:17]</ref>. За християнською традицією матір'ю синів Заведея була Саломія. Традиція виходить із двох уривків Євангелій від Марка та Матвія [http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=mat#r27 Мт. 27:56] та [http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=mar#r15 Мк.15:40] які згадують про «Саломію» і «матір синів Заведея». Коли Господь покликав його, Йоан покинув родину і разом з братом Яковом пішов за Христом. З того часу і до кінця Господнього земного служіння Іван не полишав Його. Разом з Петром та Яковом він був присутнім під час воскресіння дочки [[Яір (Новий Завіт)|Яіра]], а також при ПереображенніПреображенні Господньому. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, Іван залишився і стояв разом з Матір'ю Ісуса під Хрестом. Він служив і оберігав її до Успіння, після чого зі своїм учнем Прохором проповідував у Малій Азії. Працював і жив переважно в м. [[Ефес]]. Одна з найраніших згадок про апостола Йоана поза Євангеліями є у [[Послання до галатів|листі апостола Павла до Галатів]] написаному 53 року: «..Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган..» ([http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=gal#r2 Гал. 2.9]).

Написав [[Євангеліє]], три послання ({{Біблія|1 Ів.||т=1-е Івана}}, {{Біблія|2 Ів.||т=2-е Івана}}, {{Біблія|3 Ів.||т=3-є Івана}}) і єдину новозавітнюновозавітну пророчу книгу&nbsp;— {{Біблія|Об.||т=Об'явлення (Одкровення)}}.

Під час гоніння на християн, розпочатого ще імператором Нероном, апостол Йоан, був відведений в кайданах на суд до Риму. За сповідання своєї полум'яної віри в Ісуса Христа апостол був засуджений до смерті. Проповіді Св. Івана привели багатьох до віри у Христа, що мало негативні наслідки для язичництва. Язичники зв'язаши йоговідправилийого відправили до Риму на суд перед імператором [[Доміціан]]ом, який засудив його на муки та бичування. Та ані отрута, яку його примусили пити, ані кипучий єлей, в який його кинули, Іванові не зашкодили. На місці його мук у Римі пізніше побудована церква [[Сан Джованні ін Олео]]. Імператор вважаючи його безсмертним, вислав на довічне заслання на острів Патмос, де Йоан прожив багато років. Пізніше імператор [[Нерва]] звільнив в'язнів і Йоан повернувся до [[Ефес]]у, де прожив ще багато років, утверджуючи розпочату працю. Є свідчення про те, що він помер у віці близько 100 років. Іван Богослов був єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю (100-го року після народження Христа у віці 94 років). [[Святий Епіфаній|Св. Епіфаній]] оповідав, що коли Йоан постарів і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював такі слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить».

Ранні свідчення про діяльність апостола Йоана поза Новим Завітом знаходяться у текстах єписковаєпископа [[Іриней Ліонський|Іринея Ліонського]] (135-202). Уривки цих текстів також цитує [[Євсевій Кесарійський]] (260-337). Іриней Ліонський був учнем [[Святий Полікарп|Святого Полікарпа]] з Смирни (69-155), який у свою чергу був учнем апостола Йоана. За цими текстами кінця 2 століття визнається апостол Йоан також і автором четвертого Євангелія: «Останнім видав Йоан, учень Господа, що на Його грудях відпочивав, своє Євангеліє, як він перебував у [[Ефес]]і» <ref>[http://www.unifr.ch/bkv/kapitel649.htm Irenäus, Contra Haereses 1.1{{ref-de}}]</ref>. Звідси виходять чотири уcтановкиустановки, які встановили християнську традицію:

[[Файл:0 Fresque de St-Jean - Dôme St-Pierre - Vatican.JPG|thumb|Іван ЄвангелистЄвангеліст на фресці [[Собор Святого Петра|Собору Святого Петра]]]]

За традицією у образотворчому мистецтві Івана Богослова часто зображають молодою людиною і єдиного з апостолів без бороди. Як євангелистєвангеліст, він зображений з пером для писання, книгою чи звитком. На зображеннях його супроводжує фігура з [[тетраморф]]у&nbsp;— орел. На такий спосіб представленяпредставлення мав вплив той факт, що за часів діяння Ісуса Христа Іван був молодою людиною. В іконографії Івана Богослова також часто присутня чаша і змія, рідше зображення його страждань, за часів [[Доміціан|імператора Доміціана]], коли його було посаджено у котел з киплячою олією. За цією традицією і місце його мук відома церква [[Сан Джованні ін Олео]] у [[Рим]]і. Цим подіям присвячені відомі картини [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]]&nbsp;— Апокаліпсис та [[Ганс Фріс|Ганса Фріса]]&nbsp;— «Святий Іван у котлі з киплячою олією».