У 1762—1803 роках Французьку Луїзіану (правобережжя) [[Луїзіана (Нова Іспанія)|контролювала]] [[Іспанія]], лівобережжя анексувала [[Велика Британія]], а потім [[США]], які [[Луїзіанська покупка|викупили і правий берег]] в 1803 році.
[[Переселенський колоніалізм]] у Французькій Луїзіані був виражений слабо через віддаленість і важкодоступність основнийосновної її території. У субтропічних болотах півдня колонії були поширені [[інфекційні захворювання]], що перебігали з [[Гарячка|гарячкою]], з Мексиканської затоки приходили [[ураган]]и, в центрі відзначалися [[смерч|торнадо]], північ же відрізнявсявідрізнялася рясними завірюхами, сильними морозами іта пронизливими вітрами. Невеликі групи постійних французьких колоністів закріпилися лише на крайньому півдні країни, в околицях міста [[Новий Орлеан]] (з населенням 10 тисяч чоловік на 1803 рік), не менше 2/3 яких складали негри-раби та особлива категорія «кольорових», що виникли як наслідок [[пласаж]]у. У верхній долині Міссісіпі було лише кілька військових фортів. Великі рівнини населяли індіанські племена. Хоча вони ій схилялися до підтримки більш поблажливої по відношеннюпоблажливішої до них французької корони в боротьбі з жадібними до землі англійцями, ву цілому індіанці були ненадійними союзниками. Колись великі території колонії скорочувалися під натиском англосаксонських переселенців.
