Філіпп V Довгий: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Flavius1 перейменував сторінку з Філіп V Довгий на Філіпп V Довгий: правопис
правопис
Рядок 1:
{{Otheruses|Філіп V (король)}}
{{Правитель:Король
| ім'я = ФіліпФіліпп V Довгий
| титулатура = Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex
| титул = [[Король Франції]]
Рядок 21:
| діти = Жанна, Маргарита, Ізабелла, Бланка, Людовик Філіп
| династія = [[Капетинги]]
| батько = [[ФіліпФіліпп IV (король Франції)Вродливий|ФіліпФіліпп IV Красивий]]
| мати = [[Жанна I Наваррська]]
| герб = Philippe de France, comte de Poitiers.png
}}
 
'''ФіліпФіліпп V Довгий''' ({{lang-fr|Philippe V le Long}}; [[1293]] — [[3 січня]] [[1322]]) — [[король]] [[Франція|Франції]] та [[Наварра|Наварри]] (як '''ФіліпФіліпп II''') у [[1312]]–[[1322]] роках, запровадив [[Салічна правда|Салічний закон]] у королівстві Франція.
 
== Життєпис ==
 
=== Граф Пуатье ===
Походив з династії [[Капетинги|Капетингів]]. Був другим сином [[ФіліпФіліпп IV (король Франції)Вродливий|ФіліпаФіліппа IV Красивого]], короля Франції, та [[Жанна Наваррська|Жанни Шампанської]], королеви [[Наварра|Наварри]]. Народився у [[1293]] році в [[Ліон]]і. Про навчання Філіпа мало відомостей. Втім, відомі його освіченність та інтелект<ref>Brown, Elizabeth, A. R. (2000) The King's Conundrum: Endowing Queens and Loyal Servants, Ensuring Salvation, and Protecting the Patrimony in Fourteenth-Century France, in Burrow and Wei.— p.126.</ref>. У [[1311]] році Філіп отримав від батька титул графа Пуатьє. З цього моменту він почав брати участь у численних справах держави. [[1314]] року домігся від свого брата [[Людовик X Сварливий|Людовика X Сварливого]] та Паризького парламенту прийняття рішення щодо передачі йому та його дітям спадково пфальцграфства Бургундія, змінивши закон [[ФіліпФіліпп II Август|ФіліпаФіліппа II Августа]], згідно з яким ці землі повинні були відійти до французької корони. Після смерті у [[1315]] році Роберта Бургундського, Філіп, граф Пуатьє, отримує це пфальцграфство.
 
Після смерті свого брата Людовика X зміг домогтися отримання звання регента за малолітнього короля [[Іоанн I Посмертний|Іоанна I]] і став готувати ґрунт для отримання королівської влади. Для цього зібрав відомих правників для впровадження в королівстві Салічного закону, за яким влада передавалася по чоловічій лінії. ФіліпуФіліппу це було необхідно, щоб не дозволити отримати корону доньці Людовика X&nbsp;Жанні. Особливість була в тому, що Салічний закон діяв у Франкській державі&nbsp;— за Меровінгів та Каролінгів. Королівство Франція та [[Капетинги]] не мали до них жодного стосунку. Салічний закон застосовувати не можна було. Але під тиском ФіліпаФіліппа та його прибічників королівські правники «знайшли» необхідні аргументи для впровадження цього закону. В цей час раптово помер король Іоанн I. ФіліпФіліпп скористався цим, домігся прийняття Салічного закону [[Генеральні штати|Генеральними штатами]] та Паризьким парламентом, що відкрило йому шлях до трону.
 
=== Король ===
Коронація ФіліпаФіліппа V відбулася [[9 січня]] [[1317]] року у [[Реймс]]і. Проте становище нового короля було не надійним. Для посилення своїх позицій він відсторонив від усіх посад дядька Карла де Валуа, обмежив вплив брата Карла де Ла Марша. Водночас укладає дружні угоди з герцогством Бургундія ([[1318]]), графством [[Фландрія]] ([[1320]]), В'єнським дофіном.
 
У зовнішній політиці був противником війн, намагався залагоджувати конфлікти без застосування зброї. У 1318 році відновлює союз із Шотландією. При цьому не намагається втручатися у внутрішні справи сусідніх держав.
 
Головну увагу король зосереджує на вирішенні питання усередині Франції. Робляться спроби повернення монетної регалії до королівської влади (карбування єдиної валюти й лише короною). Втім зустрічає потужний спротив володарів на півдні країни. Тоді ж ФіліпФіліпп V намагається стандартизувати міри й ваги. Для цього у 1320 році проводить відповідні збори у Турне. Але і в цьому зазнає поразки. Водночас запроваджує посаду скарбничого. Першим посаду обіймав Анрі де Сюлі. За наказом короля утворюється Рахункова палата. Разом з тим відновлюються жорстокі ордонанси [[ФіліпФіліпп IV (король Франції)Вродливий|ФіліпаФіліппа IV Красивого]]. Такі дії викликають числене невдоволення серед різних шарів населення. У [[1321]] році виникає рух маленьких пастухів. Спалахують численні повстання селян. Водночас спалахує епідемія дизентирії. Ширилися чутки, що за цим стоять колишні [[тамплієри]]. Проте це малоймовірно з огляду на те, що таких проблем не було у попередників Філіпа V&nbsp;— Філіпа IV, Людовика X, та у наступних королів&nbsp;— [[Карл IV Красивий|Карла IV Красивого]] та [[ФіліпФіліпп VI Валуа|ФіліпаФіліппа VI Валуа]].
 
Незважаючи ні на що, Філіпу V майже повністю вдається подалати ці труднощі, проте він раптово захворів на «хворобу з гарячкою, на яку заразився через воду» (найімовірніше, [[дизентерія]]) й помер в абатстві Лоншам ([[Париж]]) 3 січня 1322 року.<ref>Nirenberg, David. (1996) Communities of Violence: Persecution of Minorities in the Middle Ages. Princeton: Princeton University Press. {{ref-en}}</ref> Прийняття Салічного закону повернулося проти нього&nbsp;— єдиний син помер, а доньки не змогли успадкувати корону. Тому влада перейшла до брата&nbsp;— [[Карл IV Красивий|Карла де Ла Марша]].
Рядок 52:
* Ізабелла (1310—1348), дружина Гіга VIII, дофіна В'єнського (1 чол.), Жана III, володаря [[Фоконьє-е-ла-Мер|Фоконьє]]
* Бланка (1311—1358), черниця
* ФіліпФіліпп (1313—в дит.)
* Людовик (1316—1317)
* Дочка (1322)