Яхія Олександр: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 4:
Мав турецько-грецького походження, його мати&nbsp;— [[грекиня]], православна, а відтак мав підтримку грецького населення [[Константинополь|Константинополя]]<ref>[http://pidruchniki.ws/00000000/istoriya/oleksiy_shafran_polkovnik_otaman_zaporizkih_donskih_kozakiv Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.]</ref>. Загалом, мав на меті зруйнувати [[Османська імперія|Османську імперію]] та очолити нове Грецьке царство <ref>[http://libfree.com/121864551_politologiyavidnosini_ukrayinskih_kozakiv_krimskim_hanstvom_turechchinoyu.html Відносини українських козаків із Кримським ханством і Туреччиною, Зовнішня політика України - ''Кучик О.С.'' Бібліотека українських підручників]</ref>.
 
Видавав себе за сина турецького султана Магомета III (помер 1603) і грекині Єлени з візантійської імператорської династії Комнинів. Від 1608&nbsp;р. активний організатор антиосманської християнської коаліції в Західній Європі. В Європі був відомий як «Олександер, граф Чорногорський». У 15201620 роках зробив спробу організувати військову коаліцію проти Туреччини, до якої входили б запорозькі та донські козаки, військові сили претендента на кримський престол [[Шагін-Гірей|Шагін-Гірея]].
 
У 1624-25 побував у Києві в митрополита [[Йов (Борецький)|Й. Борецького]] та на Запоріжжі, де пробував схилити козаків до походу на [[Стамбул]]. Деякий час жив на Запорожжі. На початку 1625 з метою залучити до цього плану Московію Й. Борецький вислав до царя Михайла Федоровича козацьке посольство, у складі якого був і посланець Я. Марко Македонянин. Після невдачі козацького посольства до Москви (цар не погодився приєднатись до антитурецької коаліції) Яхія, очевидно, відмовився від свого плану й через [[Путивль]], [[Мценськ]] і [[Архангельськ]] виїхав за кордон. В подальшому був активним учасником організації антитурецької коаліції. Найбільшу підтримку отримав з боку північно-італійських монархів. Часто перебував на Балканах з метою організації антиосманських повстань. Під час останнього відвідування Балкан восени 1648&nbsp;р. був поранений і помер.