Користувач:Сфереон/Робоча сторінка: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 3:
 
== Шахи в щоденниках і листах Керрола ==
У щоденниках Льюїса Керрола неодноразово згадуються епізоди гри в шахи. У 1862 році Льюїс Керрол писав своїй сестрі Мері, що він грав в шахи з восьмирічним Лайонелом Теннісоном, сином [[Поет-лауреат Великої Британії|поета-лауреата Великої Британії]] [[Альфред Теннісон|Альфреда Теннісона]]. 19 квітня 1862 року в Льюїс Керрол писав до сестри Мері:
{{початок цитати}}«…Крім того, я уклав угоду з Лайонелом, що він повинен був датидасть мені кілька своїх віршів, а я повиненмаю бувпослати послати йому деякі з моїх. Було дуже важко домовитися про це. Я майже зневірився, так якоскільки він поставив дуже багато умов. Перша з них — я повинен був грати в шахи з ним, вона з великими труднощами була скорочена до 12 ходів з кожного боку, але це не допомогло, коли я поставив йому мат на 6-му ході…»{{кінець цитати|джерело=Згадки про шахи в щоденниках Керрола. Чарльз Доджсон і шахи{{sfn|Society}}}}.
 
10 серпня 1866 року Керрол записав в щоденнику, що витратив багато днів, спостерігаючи за перебігом великого шахового турніру. 3 вересня 1866 року Керрол згадував, що придбав 250 аркушів з шаблонами для запису шахових партій (збереглася навіть вказівка щодо суми, яку він при цьому заплатив). Він стверджував, що йому подобалися консультаційні ігри більше, ніж звичайна гра в шахи один на один. 24 грудня 1866 року він зробив запис, що грав в шахи з одним із супутників під час очікування поїзда протягом цілої години{{sfn|Кэрролл|2004|с=38, 106}}. У липні 1867 року Керрол писав, що зіграв в шахи з попутником в поїзді з [[Кенігсберг]]а до [[Санкт-Петербург]]а. Один з власників фірми «Мюр і Мюріліз» - шотландець Ендрю Мюр виявився для Керрола приємним попутником; письменник зіграв з ним три партії в шахи, які, проти свого звичаю, не записав, про що не дуже шкодував, оскільки всі три партії програв. Ця подія, як припускає один з дослідників, визначило шахові теми в написаному пізніше «Задзеркаллі»{{sfn|Демурова|2013|с=217}}. У серпні 1867 року записав Керрол у щоденнику, що грав в шахи з якимось Р. М. Гантом з Нью-Йорка під час подорожі з Санкт-Петербурга до [[Варшава|Варшави]]{{sfn|Society}}. У цьому епізоді Керрол згадує дорожні шахи власного винаходу, які використовувалися для гри{{sfn|Кэрролл|2004|с=106}}.
19 квітня 1862 року в Льюїс Керрол пише до сестри:
{{початок цитати}}«…Крім того, я уклав угоду з Лайонелом, що він повинен був дати мені кілька своїх віршів, а я повинен був послати йому деякі з моїх. Було дуже важко домовитися про це. Я майже зневірився, так як він поставив дуже багато умов. Перша з них — я повинен був грати в шахи з ним, вона з великими труднощами була скорочена до 12 ходів з кожного боку, але це не допомогло, коли я поставив йому мат на 6-му ході…»{{кінець цитати|джерело=Згадки про шахи в щоденниках Керрола. Чарльз Доджсон і шахи{{sfn|Society}}}}.
 
Існують серйозні сумніви, що Льюїс Керрол коли-небудь грав в офіційному турнірі. Майк Фокс і Річард Джеймс стверджують, що Льюїс Керрол вирішував шахові задачі, як ліки від [[безсоння]], однак це твердження може бути засноване на помилковому розумінні деяких уривків з книги Керрола «Опівнічні задачі». Ця книга містить серію математичних задач, які Керрол вирішував ночами, часто в розумі, без ручки і паперу{{sfn|Society}}.
 
 
<!--10 августа 1866 года Кэрролл записал в дневнике, что потратил много дней, наблюдая за ходом крупного шахматного турнира. 3 сентября 1866 года Кэрролл упомянул, что он приобрёл 250 листов с [[Типографское клише|шаблонами]] для записи шахматных партий (сохранилось даже указание на цену, которую он при этом заплатил). Он утверждал, что ему нравились консультационные игры больше, чем обычная игра в шахматы один на один. 24 декабря 1866 года он сделал запись, что играл в шахматы с одним из спутников во время ожидания поезда на протяжении целого часа. Два упоминания об игре в шахматы содержатся в «Дневнике путешествия в Россию в 1867 году»{{sfn|Кэрролл|2004|с=38, 106}}. В июле 1867 года он писал, что сыграл в шахматы с попутчиком в поезде из [[Кёнигсберг]]а до [[Санкт-Петербург]]а. Один из владельцев фирмы «Мюр и МюрилизМерилиз»&nbsp;— [[Шотландия|шотландец]] Эндрю Мюр оказался для Кэрролла приятным попутчиком; писатель сыграл с ним три партии в шахматы, которые, против своего обыкновения, не записал, о чем не слишком жалел, так как все три партии были им проиграны. Это событие, как предполагаютпредполагает некоторые исследователи его творчества, определило некоторые шахматные темы в написанном позже «Зазеркалье»{{sfn|Демурова|2013|с=217}}. В августе 1867 года он записал в дневнике, что играл в шахматы с неким Р.&nbsp;М.&nbsp;Хантом из [[Нью-Йорк]]а во время путешествия из Санкт-Петербурга в [[Варшава|Варшаву]]{{sfn|Society}}. В этом эпизоде Кэрролл упоминает дорожные шахматы собственного изобретения, которые использовались для игры{{sfn|Кэрролл|2004|с=106}}.
 
Существуют серьёзные сомнения, что Льюис Кэрролл когда-либо играл в официальном турнире. Майк Фокс и Ричард Джеймс утверждают, что Льюис Кэрролл решал шахматные задачи, как лекарство от [[Бессонница|бессонницы]], но это утверждение может быть основано на ошибочном понимании некоторых отрывков из книги Кэрролла «Полуночные задачи». Эта книга содержит серию математических задач, которые Кэрролл решал по ночам, часто в уме без ручки и бумаги{{sfn|Society}}.-->