Ескоріальський монастир: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Заголовок статті знайдений як посилання |
SimondR (обговорення | внесок) м правопис |
||
Рядок 101:
[[Файл:EscorialBiblioteca.jpg|міні|праворуч|300пкс|Ескоріальна бібліотека.]]
Поряд з клопотами по побудові монастиря-палацу значну увагу король приділяв створенню бібліотеки Ескоріала. Філіп ІІ розіслав по Європі власних агентів, що розшукували і купували різні видання щодо [[богослов'я]], життєписів святих, [[філософія|філософії]], [[історія|історії]], [[музика|музики]], поезії. Діяльність інквізиції також сприяла збільшенню фондів ескоріальної бібліотеки — саме сюди надходили
Для бібліотеки відвели величну залу довжиною п'ятдесят два метри з циліндричним склепінням, 10 метрів завширшки і 10 в висоту. Приміщення рівно освітлювали вікна з обох боків, якого не мали навіть королівські покої, Зала капітулу, сакрістія, Зала битв. За прикладом [[Ватиканська бібліотека|Ватиканської бібліотеки]] — бібліотека Ескоріала була прикрашена [[стінопис]]ами. Її склепіння та люнети розписав Пеллегріно Тібальді, а фриз по-над шафами з книгами — художник Бартоломео Кардуччо. В основі фресок — складна алегорична система, розроблена в творах причетного до [[гуманізм]]у іспанця Аріаса Монтано. В середній частині склепіння представлені [[сім вільних мистецтв]]. Кожну алегорію супроводжували образи античних філософів, літераторів, науковців, міфічних і біблійних персонажів. Так, алегорію Філософії оточували [[Сократ]], [[Платон]], [[Аристотель]] та [[Сенека]], що походив з даньоримської Іспанії, серед оточення Граматики — іспанець Антоніо де Небріха, автор книги «Мистецтво кастильської мови», алегорію Музики супроводжували — біблійний цар Саул і Давид, [[Орфей]] і Еврідіка. Люнет з Теологією прикрасили зображеннями батьків католицизму, де були Св. Амвросій, Єронім, Августин, Григорій. Але з усіх стінописів виростали ослячі вуха епігонства і копіювання творів римських маньєристів та Мікеланджело — без його пристрасного світогляду, без гуманістичного прагнення покращити людей натхненим мистецтвом і зразками для наслідування. Фрески насичені абстрактно-декоративними фігурами якихось безіменних атлетів, велетнів, картушів і медальйонів, візерунків. [[Пеллегріно Тібальді]](1525—1596) не приховував, що наслідував манері Мікеланджело в Сикстинській каплиці, але втратив і героїчність мікеланджеловських фігур, і їх прагнення до істини. Беззмістовність жестів персонажів Тібальді підсилювали і ядучі фарби — зеленуваті, рожеві, жовті, синьо-фіолетові з неприємніших колористичних гам, ніж у самого Мікеланджело.
| |||