Пригоди Олівера Твіста: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yasnodark (обговорення | внесок)
Max 007447 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 40:
 
Пан Браунлоу, старий приятель Оліверового батька, змушує Монкса відкрити свою таємницю: його справжнє ім'я Едвард Ліфорд, він брат Олівера від одного батька. Хоча він народився в законному шлюбі, але в шлюбі без кохання. Справжнім коханням їхнього батька була Оліверова мати Агнес. У пана Браунлоу зберігся її портрет, у якому відразу ж кидалася у вічі схожість із Олівером. Монкс довго розшукував батькову дитину, не для того, щоб стати йому другом і братом, а для того, щоб знищити. Браунлоу просить Олівера віддати половину спадщини, дуже незначної, Монксу, щоб у того був другий шанс. Олівер радо згоджується. Монкс емігрує в Америку, де пускає гроші по вітру, знову береться за злочинну діяльність і, врешті, помирає у в'язниці. Фейгіна заарештували й засудили до страти через повішення. Напередодні страти відбувається емоційна сцена — до старого злочинця у [[Ньюгейтська в'язниця|Ньюгейтську в'язницю]] приходить Олівер, де застає Фейгіна у божевільній лихоманці.
 
== Аналіз твору ==
'''Літературний рід''': епос
 
'''Жанр''': соціально-психологічний роман, авантюрно-пригодницький роман, «роман-виховання»
 
'''Стиль''': реалізм
 
'''Тема''': зображення Олівера Твіста, сироти із знедоленим дитинством, який не втратив людської гідності та віри в моральні цінності, незважаючи на всі випробування; реалістичне зображення кримінального світу, його деромантизація.
 
'''Ідея''': людина добра від природи, і добро остаточно переможе зло.
 
'''Головні герої''': Олівер Твіст, Бідл Бамбл, Білл Сайкс, Ненсі, містер Браунлоу, Фейгін, Монкс.
 
=== '''Проблематика «Пригоди Олівера Твіста»''' ===
* виховання;
* знедолене дитинство;
* соціальна нерівність та несправедливість;
* злочинність, «соціальне дно» суспільства;
* добро і зло.
 
=== '''Риси авантюрно-пригодницького роману в романі «Пригоди Олівера Твіста»''': ===
* стрімкість розвитку подій;
* загострення пристрастей;
* викрадення і переслідування;
* таємниці та загадки, їх розв’язки;
* щасливий фінал.
 
=== '''Характерні риси твору «Пригоди Олівера Твіста»''' ===
• Дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів через взаємини з іншими людьми, виявлення «потаємних» та «явних» причин їх вчинків.
 
• Увага до внутрішнього світу героїв і разом із тим тенденція до їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї.
 
• Підкреслення протиставлення довірливих, добрих душ злим, негативним (або двом началам у душі).
 
• Використання іронії, сатири, гротеску.
 
• Детальні описи зовнішності персонажів, їх житла, мови, подробиць побуту.
 
• Насиченість оповіді символами; одухотворення світу речей, пов’язаних зі спогадами, переживаннями героїв.
 
Роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» — ще одна спроба автора показати сучасникам тіньові сторони життя й не тільки розчулити, але й примусити замислитися над їх першопричиною. Письменник бачить початок зла не у фактичних таємницях походження Олівера, а в соціальних законах часу. Твір деякою мірою став відповіддю молодого Діккенса-ліберала на новий закон про бідних, прийнятий британським парламентом у 1834 році.
 
Здавна турбота про бідних, сиріт, немічних, самотніх старих була в Англії справою церкви й релігійної громади. Із запровадженням нового закону й без того куца парафіяльна благодійність перетворилася на глум над самою ідеєю милосердя. Притулок для бідняків, робітний дім у більшості парафій перетворився на справжню в’язницю, на місце невимовних страждань. Найтяжчою в цих умовах була доля дітей. Утім, щоб звільнити парафію від зайвого клопоту і витрат, зацікавлена й жорстока доглядачка «дитячої ферми» місіс Менн і тупий служака, парафіяльний сторож Бамбл, і шановані члени опікунської ради, які готові були передати Олівера садистові-сажотрусу, що замучив уже не одну дитину.
 
Моторошні сцени перебування малого Олівера в робітному домі Діккенс супроводжує авторським коментарем, головна інтонація якого — вбивчий сарказм та іронія.
 
== Українські переклади ==