Феофіл (візантійський імператор): відмінності між версіями

'''Феофіл Феофі́л''' (*[[813]] — †[[20 січня]] [[842]])  — другий [[візантійські імператори|візантійський імператор]] з аморійськой династії.

Його життя, блискуче і цікаве, оточене народними легендами, не завжди було щасливим через часті поразки у війнах з арабами. Першим його кроком при початку одноосібного правління була вимога до сенату стратити головних вбивць імператора іконоборця [[Лев V Вірменин|Лева Вірменина]] († [[820]]); хоча вони звели на престол його батька і були ним прощені. Феофіл також вигнав з палацу свою мачуху — другу дружину Михайла II Евфросину, яку той узяв з монастиря. Поновився розбрат іконоборства, що вже наче затихзатихнув, переслідування і катування; [[832]] року вийшов указ, яким заборонялося шанування ікон.

Вихователь Феофіла  — [[патріарх]] Іоанн Граматик  — і ще більш дружина його, [[Блаженна Феодора|Феодора]], згодом відновниця православ'я, пом'якшували жорстокість Феофіла в окремих випадках. З поваги до Феодори, що любила чоловіка, пам'ять його не була зраджена прокляттям на православному соборі [[843]] року. При всім тім Феофіл не організовував систематичного переслідування [[ікона|ікон]]: вони залишалися в церквах, підвішені високо. Втім, згідно з новітніми дослідженнями, переслідування при Феофілі були далеко не так жорстокі, як це згодом представляли хроністи, і часто проходили під знаменням переслідувань не стільки за віру, скільки за політичну неблагонадійність. Карав Феофіл не за догмат, але за те, що не послухалося його влади; обидві церковні партії повинні були жити в імперії поряд, причому главенствувалиголовували іконоборці.

У внутрішньому управлінні Феофіл був строгий і самовладднийсамовладний; але про його укази ми знаємо лише з православних хронік. Він видав закон проти зловживань адміністрації, боровся з хижою [[бюрократія|бюрократією]]; дозволив шлюби між візантійками і персами. Його справедливість, доступність скаржникам з народу відображена легендами і додає його правлінню східний відбиток. Так, він наказав публічно відшмагати Петрона, брата імператриці Феодори, за те, що при споруді будинку він порушив права сусідки; він розпорядився спалити на площі багатий вантаж із корабля, що належав імператриці, виходячи з того, що царям не личить вести торгівлю. Блиск і пишнота панували при дворі Феофіла; скарбниця здавалася невичерпною.

Поряд з корисними спорудами, як міські морські стіни, як величезна [[богодільня]], поряд з пристроєм державної сигналізації (вогнями на вершинах гір) від столиці до арабських меж, Феофіл задовольняв своїй пристрасті до розкоші і мистецтв. Прекрасні палацові споруди  — фонтан [[Фіалу]], портики [[містерія|Містерії]] і Сигма, так званий Таємничий тріконх, новий [[іподром]], заміський палац Врія в арабському стилі, палата для музичних органів в палаці  — свідчать про розкіш Феофіла і в той же час про вплив східного мистецтва і смаків, провідниками яких були патріарх Іоанн Граматик і вчений Лев Математик.

Перші походи Феофіла в [[сирія|Сирію]] проти багдадських халіфів [[аль-Мамун|Мамуна]] ([[831]]) і [[аль-МутасимМутасім|МутасимаМутасіма]] ([[837]]) були вдалі; але потім МутасимМутасім, справившисьпокінчивши з іншими ворогами, жорстоко помстився Візантії. Його вождьполководець Афшин розбив Феофіла, що ледве врятувався від полону; сам МутасимМутасім обклав і зруйнував 838 року візантійську твердиню в Малій Азії Аморій, батьківщину імператора, перебивши і забравши в полон багато християн. Хоробрі начальники Аморія, на чолі з патрікієм Аетієм, після довголітнього полону були страчені за вірність християнству - — [[42 Аморійські мученики]]. Загибель рідного міста і поразка християн сильно вплинули на Феофіла; він захворів, і менше ніж за 4 роки хвороба звела його в могилу. Вмираючи, він, за переказами, примирився з православ'ям, поцілувавши ікону, яку піднесла йому Феодора.