Квантова теорія поля: відмінності між версіями

Успіхи квантової електродинаміки вражають, але не цілком зрозумілі. Ці успіхи пов'язані з аналізом тільки найпростіших, нижчих [[Діаграма Фейнмана|діаграм Фейнмана]], враховують лише невелике число [[Віртуальна частинка|віртуальних частинок]], або&nbsp;— математичною мовою&nbsp;— нижчі наближення [[Теорія збурень|теорії збурень]]. До кожної з таких діаграм можна додавати (розглядаючи вищі наближення) незліченне число дедалі складніших діаграм вищих порядків, що включають дедалі більшу кількість внутрішніх ліній (кожна така внутрішня лінія відповідає віртуальній частинці). Правда, в такі ускладнені діаграми, буде входити дедалі більше число вершин, а кожна вершина вносить у вираз для амплітуди ймовірності процесу множник е, точніше <math>e\div\sqrt{\hbar\complement}^2\div\hbar\complement</math> <math>\approx</math> <math>\frac{1}{137}</math> разів.

 

 

 

 

 

Далеко не завжди програма перенормировок може бути проведена успішно, тобто перенормировка кінцевого числа величин усуває витрати. У деяких випадках розгляд [[Діаграма|діаграм]] все більш високого порядку призводить до появи витрат нових типів&nbsp;— тоді кажуть, що теорія непереномируєма. Така, наприклад, теорія [[Слабка взаємодія|слабких взаємодій]]. Бути може, тут теорія зустрічається з такими об'єктами, внутрішня структура яких позначається в їх взаємодіях.