Квантова теорія поля: відмінності між версіями

У класичній теорії, формування якої в основному завершилося до початку ХХ ст., фізична картина світу складається з двох елементів&nbsp;— частинок і полів. Частинки&nbsp;— маленькі грудочки речовини, що рухаються за законами класичної механіки [[Ісаак Ньютон|Ньютона]]. Кожна з них має 6 ступенів свободи: три з них просторові координати, наприклад <math>x,y,z</math>, три інші&nbsp;— задають моментальну швидкість або імпульс. Якщо залежність координат від часу відома, то це дає вичерпну інформацію про рух частинки. Опис полів значно складніший. Задати, наприклад, [[електричне поле]]&nbsp;— означає визначити його напруження <math>E</math> у всіх точках простору. Для опису [[Поле (фізика)|поля]] необхідно знати не 3 (як для матеріальної точки), а нескінченно велике число величин у кожен момент часу; інакше кажучи, поле має нескінченне число ступенів свободи. Природно, що і закони динаміки електромагнітного поля, встановлені в основному завдяки дослідженням [[Майкл Фарадей|Майкла Фарадея]] і [[Джеймс Клерк Максвелл|Джеймса Клерка Максвелла]], є складнішими за [[Класична механіка|закони механіки]].

 

 

== Математичний апарат ==