Ю: відмінності між версіями

У старослов'янській кирилиці [[Файл: Early Cyrillic letter Yu.png|30px]] зазвичай вважають 33-ою за порядком. Числового значення не має. Назва в слов'янській азбуці збігається з сучасним — «ю», у сучасній [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янській]] мові [[Файл: Early Cyrillic letter Yu.png|25px]] ({{lang-uk|її}}) — форма [[знахідний відмінок|знахідного відмінка]] від короткої форми займенника {{lang-cu|я}} («вона», «та»), але слід мати на увазі, що в [[Старослов'янська мова|староцерковнослов'янській]] цей займенник записувався як [[Ѭ]] («великий йотований юс»), бо за походженням він являє собою [[Носові голосні в праслов'янській мові|йотований носовий]] ''*jǫ'' (як і вподібно усіхвсім формахзакінченням знахідного відмінка слів з основою на ''*-a''), збіг цього слова з назвою букви пізніший — після скасування «великих юсів» у кириличному письмі. З огляду на те, що в одному з найдавніших кириличних алфавітів «ю» назване «юсом», можна припустити, що це було первісною назвою букви, а перенесення на знаки для носових сталося вже в Стародавній Русі, де носові голосні зникли вже до XI ст.

У староруському скорописі йотуючий штрих часом вироджується у щось на зразок '''с'''-подібного штриха над літерою ''о'', таким чином, літера набувала вид грецької δ («[[дельта (літера)|дельти]]»). У старослов'янських пам'ятках XII—XV століть зустрічається ще один варіант літери — «оборотне Ю» з тим же значенням.