Дзюбенко Олексій Терентійович: відмінності між версіями

досвідчений бандурист, співак-тенор, соліст, неперевершений виконавець історичних пісень і дум. Це він у 1918  р. за Гетьманату виступав у Київському театрі Бергоньє у Хорі Кобзарів Василя Ємця.

Пізніше - — у складі Київської Капели на всіх етапах її розвитку. Він творить собою історичний ланцюг між Хором Кобзарів та Капелою Бандуристів ім. Т. Шевченка.

У жовтні 1941  р. на руїнах Києва він та Дмитро Черненко першими взялись відродити капелу. І відродили. Олексій Дзюбенко проводив усі перші проби. Він переслухав і прийняв у її склад Миколу Лісківського. А коли повернувся з полону Г. Назаренко охоче передав йому мистецьке керівництво. Однак своїм сольним виконанням історичних дум та пісень мав визначальний вплив на формування мистецького профілю нововідродженої Капели як суто кобзарської національної мистецької одиниці. Дзюбенко пробув з шевченківцями від жовтня 1941р1941 р. до липня 1944  р. Не захотів виїжджати з Капелою вдруге на чужину і лишився в м. Турки в Галичині.