Олійник Борис Ілліч: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Jbuket (обговорення | внесок) |
Zekvik (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 139:
== Інциденти ==
За словами [[Віталій Коротич|Віталія Коротича]], для усунення [[Загребельний Павло Архипович|Павла Загребельного]] з посади керівника [[НСПУ|Спілки письменників]] у 1986 році доклав багато зусиль, зокрема шляхом написання доносів<ref>[http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_avorivskij-vidiliv-na-pohoron-zagrebelnogo-tisyachu-griven/281802 Яворівський виділив на похорон Загребельного тисячу гривень]</ref>
== Творча спадщина ==
Рядок 145:
Борис Олійник — автор понад 40 книг, [[вірш]]ів, [[есе]], статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо». Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано в 1948 році. Перша збірка його лірики — «Б'ють у крицю ковалі» (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).
Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке було надруковане в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?».
== Погляди на національне питання ==
"Я за розвій усіх мов усіх народів, які діють в Україні. Але мову титульної нації, котра дала ім'я державі, її громадянам, мають знати усі. Ніхто не вимагає від усіх поспіль знати її в обсязі вчителя-філолога. Але вміти читати, розуміти і мати змогу порозумітися – це ж природно! Чи, може, одну з найбагатших слов'янських мов – українську, котру понад сотню разів забороняли, хтось і досі вважає "нарєчієм"? Тоді нам не по дорозі. І прислухайтесь до нашої доморослої російської мови. Це все ж "перевод с молорусского на еще менее русский". Найдошкульнішого удару завдала наша фракція усій Компартії, проголосувавши проти обов'язкового вивчення української мови. Ви можете собі уявити, щоб, приміром, Зюганов виступив проти обов'язкового вивчення російської мови? А ми після цього претендуємо на об'єднуючу роль усього суспільства!", – цитату взято з книжки історика [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Ігоря Шарова] [http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=914680 100 сучасників: роздуми про Україну].
== Відзнаки і нагороди ==
Рядок 212 ⟶ 215:
== Посилання ==
* [http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=914680 Ігор Шаров. 100 сучасників: роздуми про Україну. – К.: АртЕк, 2004. ISBN 966-505-163-6]
=== Твори Бориса Олійника ===
| |||