Цей фільм Люка Бессона користувався великою популярністю не тільки у Франції, але і в інших країнах, наприклад, у ВеликобританіїВеликій Британії та США. Пізніше Він був перезнятий як американський рімейк «Точка повернення», а також знято серіал з однойменною назвою. Незвично величний і урочистий вид історії при найближчому розгляді цілком міг зійти за голлівудську видовищність. Не випадково Бессона, як і його соратників по необароко, особливо, Жан-Жака Бенекса, примітили саме в Голлівуді. «Нікіта» доводить, що Люк Бессон схильний створити тільки видимість постмодерністської традиції, неординарно обіграти розхожу шпигунську історію, майже протягом всієї дії ефектно і багатозначно розповідаючи про підготовку дівчини-злочинниці з рідкісним ім'ям Нікіта для якоїсь відповідальної і секретної місії. З'ясовується, що ніякого другого сенсу в стрічці немає, режисерові не вистачає навіть іронії, щоб не так явно милуватися тим, як він зухвало поводиться з жанром, грає з фактурою, жонглює кінематографічними прийомами, немов ілюзіоніст обманює довірливих глядачів{{fact}}.
Анн Парійо, яка прославилася в «Нікіті» (тоді вона була дружиною Люка Бессона) отримала, крім «Сезара» за роль, також і нові запрошення, причому в різні країни, включно зі США.
