Наратологія: відмінності між версіями

'''Наратоло́гія''' — розділ [[літературознавство|літературознавства]], об'єктом дослідження якого є теорія [[Наратив|теорія оповіді ('''нарати́в''')]]. Наратологія дозволяє здійснювати аналіз структурної організації художнього твору та діалогічної взаємодії автора та читача, що надає змогу об'єктивно оцінювати результати творчої роботи автора.

Як окрема галузь наратологія почала формуватись наприкінці 60-х років ХХ ст. у результаті перегляду [[структуралізм|структуралістської доктрини]] з позицій комунікативних уявлень про природу мистецтва. У широкому значенні предметом вивчення наратології є природа, форма і функціонування [[наратив]]а. У вужчому значенні — наратологія фокусує увагу на можливих співвідношеннях[[співвідношення]]х між розповіддю і наративним текстом, наратуванням і наративним текстом, розповіддю і наратуванням. Зокрема, вона досліджує проблеми часу, способу й голосу. У теорії наратології актуальним є також дослідження певних наративів за допомогою моделей, розроблених так званою [[наративістика|наративістикою]].