Ян Димітр Соліковський: відмінності між версіями

Народився 1539 року в м. [[Сєрадз]] у середовищі іновірців (протестантів),. Був найстаршийнайстаршим з 7-мисеми синів дожиттєвого посесора війтівства [[Сєрадз]]а Яна та його дружини Зузанни з Фішерів Соліковських.<ref>''Kotarski EdmundE., Kumor BolesławB..'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603)…&nbsp;— S. 282.</ref> Родове прізвище&nbsp;— Соліковських походить від назви поселення Солькі ({{lang-pl|Solki}}) в [[Сєрадз]]ькому воєводстві.<ref>''Niesiecki K.'' [http://www.polona.pl/item/178471/85/ Korona Polska przy Złotey Wolnosci…]&nbsp;— T. 4.&nbsp;— S. 162. {{ref-pl}}</ref>

Від зими 1556-571556—1557 до червня 1559&nbsp;р. навчався у [[Краківський університет|Краківському університеті]]. За порадою Меланхтона батькові, продовжив навчання у Віттенберзі, де той був його викладачем. Після повернення був при дворі судді земського сєрадзького Яна Кшиштопорського (йому присвятив збірку релігійних віршів «Poemata» у 1562&nbsp;р.), з чиїм сином Миколаєм заприятелював у Віттенберзі.

Після переходу на римо-католицький обряд вступив на службу до біскупаєпископа куявського (влоцлавського) [[Якуб Уханський|Якуба Уханського]] (йому присвятив панегірик «Hamaxa sive religionis et Reipublike» 1564&nbsp;р.; тут познайомився з [[Петро Скарґа|Пйотром Скарґою]]). На нього тоді мали значний вплив [[Станіслав Гоз'юш]], Марцін[[Мартін Кромер]].

Після смерті 1572&nbsp;р. короля СігізмундаСигізмунда ІІ Августа включився у дискусію з приводу нових виборів короля, стану суспільства: свою думку викладав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах. Спочатку підтримував кандидатуру Габсбурга, потім&nbsp;— [[Генріх Валуа|Генріха Валуа]]. 21 березня під час коронаційного сейму було зачитано підготовлений ним лист. Після втечі Г. Валуа вирушив до Франції, щоб переконати його повернутись; виїхав до Польщі наприкінці вересня, прибув до Кракова на початку жовтня 1575&nbsp;р. Його приїзд до Варшави був вороже сприйнятий середовищем протестантів (згадував про спробу замаху).

Карнковський та Мартін Кромер просили короля сприяти наданню посади львівського арцибіскупа, поголос про його номінацію був у травні 1582&nbsp;р. 8 листопада 1582 року С. Баторій звернувся до Папи [[Григорій XIII|Григорія ХІІІ]] через це. 28 березня 1583 року отримав затвердження Папи на посаді, 27 квітня отримав [[паллій]] арцибіскупа, 24 червня був консекрований Карнковским у [[Каліш]]і, 1 липня був «інгрес» у Львівській катедрі.

15 лютого 1585 року завдяки втручанню [[Василь Костянтин Острозький|Костянтина Василя Острозького]], [[нунцій|нунція]] Болоньєтті, достойників Корони та ВКЛ уклав угоду з львівським православним єпископом [[Гедеон (Балабан)|Гедеоном Балабаном]], за якою обидві сторони мали припинити обопільне насильство до часу згоди між Папою та Патріархом.<ref>''Chodynicki K.'' Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Łódź&nbsp;— Poznań&nbsp;— Wilno&nbsp;— Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.&nbsp;— Тоm 1, zeszyt 1.&nbsp;— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.&nbsp;— S. 249.&nbsp;— ISBN 8304034840. {{ref-pl}}</ref>

У 1590&nbsp;році львівський православний єпископ [[Гедеон (Балабан)|Гедеон Балабан]] сказав йому про намір укласти унію з [[РКЦ]], що сприяйняв дуже недовірливо через конфлікт останнього з патріархом Єремією та [[Львівське Успенське братство|Львівським братством]]; так само вчинив після заяви Г. Балабана у 1593&nbsp;р., незважаючи на тиск [[єзуїти|єзуїтів]], бо керувався вказівками Апостольської столиці. Після отримання повноважень від нунція Маласпіни Ґ. почав перемовини з православними ієрархами. Брав участь в [[Берестейська унія|Берестейському синоді]], був від Риму його керівником. Нунцій Ґ. Маласпіна, виїжджаючи з Речі Посполитої, сказа наступнику Е. Ґаетані, щоб той в справах ралізації унії опирався на Я.&nbsp;Д.&nbsp;Соліковського у випадку опору православних патріархів, який «кожного такого вижене з Королівства».<ref>''Kotarski EdmundE., Kumor BolesławB..'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603)…&nbsp;— S. 287—288.</ref>

Бідкався, що нема чим заплатити [[реєстрове козацтво|реєстровим козакам]] у 1591 році.<ref>''[[Леп'явко Сергій Анатолійович|Лепявко С]].'' Криштоф Косинський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети // Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К. : Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 38.&nbsp;— ISBN 5-203-01639-9.</ref>

В митрополії поширював марійський культ та Найсвятішого Сакраменту. Ввів навчання катехизму в неділю після полудня, протегував братство св. Анни, у 1597 році утворив Братство Милосердя, підтримував побожні банки, скриньки св.святого Миколая, братство св.святого Лазаря. В 1584&nbsp;р. привіз до Львова єзуїтів, надав їм каплицю [[Бучацькі|Бучацьких]] катедри. В 1600&nbsp;р.: дав кошти для будівництва нового кляштору бернардинів у Львові, освятив його наріжн камінь; патронував фундацію Якуба Вольфовича для каплиці святого Хреста в катедрі Львова; сприяв осіданню у місті бенедиктинок.

На синоді 1593&nbsp;р. було запроваджено посаду архидиякона (4 квітня 1596 року став його братанок ГієронімГеронім), поділ архидієцезії на деканати.

14 липня 1601&nbsp;р. підписав заповіт, книги правничі, теологічні, філософські переказав братанку Войцеху, отримані від Анни Ягеллонки шати і начиння літургічне з 10 срібними талерами призначив для латинської катедри Львова, в якій фундував свій аніверсаж; зробив подарунки для львівських костелів та шпиталів Львова, колегіат в Ленчиці, Сандомирі, костелу в Сєрадзі.

Помер [[27 червня]] [[1603]] року у Львові. Був похований ву [[Латинський кафедральний собор (Львів)|Латинській катедрі]] Львова, в [[презбітерій|презбітерії]] існував «надгробок» з [[епітафія|епітафією]], де було вказано, що прожив 74<ref>так в ПСБ</ref> роки. За [[Несецький Каспер|Каспером Несецьким]], прожив 64 роки.<ref>''Niesiecki K.'' [http://www.polona.pl/item/178471/86/ Korona Polska przy Złotey Wolnosci…Wolności…]&nbsp;— T. 4.&nbsp;— S. 164 {{ref-pl}}</ref> «Надгробок» був зліва від головного вівтаря, усунутий під час реконструкції храму за архиєпископа [[Сєраковський Вацлав|Сєраковського Вацлава]]. Зараз на цьому місці таблиця з [[епітафія|епітафією]] Сєраковському.<ref>''[[Мечислав Орлович|Orłowicz M]]''. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.&nbsp;— Lwów-WarszawaLwów—Warszawa, 1925.&nbsp;— S. 81. {{ref-pl}}</ref>

* ''[[Вирський Дмитро Станіславович|Вирський Д. С]].'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solikovskyj_Y Соліковський Ян-Димітр] // {{ЕІУ|9|699}}

* ''[[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич І]].'' Історичні проходи по Львові.&nbsp;— Львів&nbsp;: [[Каменяр (видавництво)|Каменяр]], 1991.&nbsp;— 168 с.&nbsp;— ISBN 5-7745-0316-X.

* [http://books.google.pl/books?id=KltmAAAAMAAJ&pg=PA519&dq=Bogdan+Stetkiewicz&hl=pl&sa=X&ei=PPBDUdfjNoPMPZyGgfAL&ved=0CD8Q6AEwBA#v=onepage&q=Bogdan%20Stetkiewicz&f=false Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.]&nbsp;— [[Ляйпциг|Lipsk]], 1841.&nbsp;— T. 8.&nbsp;— S. 452—455. {{ref-pl}}

* ''Kotarski E., Kumor B..'' Solikowski Jan Dymitr herbu Bończa (1539—1603) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 2000.&nbsp;— T. XL/2, zeszyt 165.&nbsp;— S. 282—289.