Переяславська рада: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Рядок 4:
 
== Передумови ==
У січні [[1648]] року на Запоріжжі розпочалася [[Національна революція (1648—1676)|Визвольна війна]] під проводом Богдана Хмельницького. Повстанці здобули низку перемог над урядовим військом [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], їх підтримували народні маси, розраховуючи на збільшення козацького реєстру (який утримувався коштом державної скарбниці), послаблення панського гніту Речі Посполитої, утисків з боку [[відкупник]]ів-євреїв[[євреї]]в — управителів маєтків заможної шляхти[[шляхта]], а також поновлення позицій [[Українська православна церква Київського патріархату|православної церкви]] на своїх землях.
 
Однак здобута Богданом Хмельницьким автономія опинилась затиснутою між трьома великими державами Східної Європи — Річчю Посполитою, [[Османська імперія|Османською імперією]] та [[Московське царство|Московським царством]].
 
В умовах феодальної Європи Хмельницький не міг офіційно проголосити незалежність, бо не мав права стати легітимним монархом. Він був тільки гетьман, а не нащадок короля [[Данило Галицький|короля Данила Галицького]], ба навіть не належав до жодного роду руських князів. Серед ватажків повстання теж не було відповідної кандидатури. Вчинити інакше — проголосити республіку з конституцією на зразок [[Пилип Орлик|Орликової]] — не було змоги, бо на те бракувало потужного військового підкріплення. До [[Велика французька революція|Великої французької революції]] залишалося ще майже півтора століття.
 
Економічну і людську базу Хмельницького становили [[Київське воєводство|Київське]], час від часу також [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]] і [[Чернігівське воєводство|Чернігівське]] воєводства]] — землі, обтяжені постійною польською окупацією та війнами. В таких умовах Козацька українська держава ніяк не змогла б провадити затяжну війну.
 
Єдиний можливий союзник, кримський хан, не був зацікавлений в остаточній перемозі козаків. Тут важили міркування про різну віру та про періодичні набіги на Україну по [[ясир]] — джерело ханських прибутків. Самодостатнє господарювання українців завжди було джерелом збагачення татар, польської шляхти та відкупників-євреїв і російського боярства з москалями — служивим людом московського царя. Ще з часів Римської імперії слов'яни були «сильними рабами і сміливими та вмілими воїнами». Саме тому ця імперія не змогла досягти успіху на землях [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]], хоч мала успіх в просуванні на схід — в Азію.