Вікторія (королева Великої Британії): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) |
уточнення, переробив неенциклопедичні вирази. Взагалі від тексту враження, що його писали в Рос. Вікі. |
||
Рядок 26:
}}
'''Вікто́рія''' ({{lang-en|Victoria}}, ім'я при хрещенні '''Александріна Вікто́рія''' — {{lang-en|Alexandrina Victoria}}
== Життєпис ==
Вікторія народилася [[24 травня]] [[1819]] року. Спочатку шанси принцеси Вікторії на престол були невеликими, але до [[1837]] року серія смертей спадкоємців престолу чоловічого роду від [[Гемофілія|гемофілії]] зробила її єдиною претенденткою на трон.
[[20 червня]] [[1837]] року відбулася коронація 18-літньої королеви, по закінченні якої вона негайно попросила чашку [[чай|чаю]] і свіжий номер «[[Таймс]]».
Рядок 37:
Якоюсь мірою це дійсно була жертва. Чоловік королеви Великої Британії за законами країни не мав права на титул [[король|короля]]. Дружина могла зробити його тільки [[фельдмаршал]]ом.
У щоденнику королеви
Королева Вікторія сама жила за певними правилами й розпорядком дня і вимагала того ж від своїх підданих. Вона власноручно розробляла правила [[етикет]]у. Прагнення англійців додержуватися [[етикет]]у приймалося рештою народів світу за англійську манірність, чудово зображену в «[[Аліса в країні чудес|Алісі в країні чудес»]] і розповідях про [[Шерлок Холмс|Шерлока Холмса]] й доктора Ватсона. Вікторіанську епоху часом згадують як епоху порядку й високих моральних принципів. Звичайно, справа було не тільки й не стільки в характері королеви.
З перших днів правління королева робила спроби зближення з російським імператорським двором. У 1840-х роках розширилося співробітництво Росії й Великої Британії в науково-технічній і військовій сферах. Королева Вікторія робила всілякі знаки уваги імператорові Миколі. [[1846]] року вона подарувала імператору яхту «Вікторія» для Санкт-Петербурзького Імператорського яхт-клубу. Але, російський уряд не завжди відрізняла зважена зовнішня політика. Росія прагнула встановити своє панування на Чорному й частині Середземного моря. Цим вона налаштувала проти себе
У [[1851]] році
Однак успішну Велику Британію і її королеву чекав серйозний удар. Занедужав на [[тиф]] і помер від нього принц Альберт. Після того, як 1861 року принц Альберт відійшов у інший світ, королева до кінця життя носила жалобу по чоловіку. Редьярд Кіплінг у своїх віршах називав її не інакше, як «вдовою з Віндзору».▼
▲У [[1851]] році у Лондоні відбулася Перша Всесвітня виставка, на якій були зібрані досягнення передової думки із всіх країн світу. Представлені в Кришталевому палаці експонати дали поштовх не тільки фантазіям [[Жуль Верн|Жуля Верна]], але й реальному науково-технічному прогресу. Новаторство торкнулося всіх сторін життя — від перших у світі електродвигунів до бутерброда лорда [[Сендвіч]]а. Найбільший флот з найсучаснішим озброєнням (перші броненосці з'явилися в Англії) дозволив Великої Британії розширити свої колоніальні володіння, зібравши під короною 40 країн та ставши, таким чином найпершою імперією світу в історії. Англія була центром світу, а англієць (подібно американцеві сьогодні) почував себе як удома майже в будь-якій точці земної кулі. [[Редьярд Кіплінг]], «співець британського імперіалізму», оспівував у своїх баладах «тягар білої людини», що цивілізовані англійці мужньо несуть у колоніях серед тубільців, цих «похмурих» бентежних дикунів.
▲Однак успішну Британію і її королеву чекав серйозний удар. Занедужав на [[тиф]] і помер від нього принц Альберт. Після того, як 1861 року принц Альберт відійшов у інший світ, королева до кінця життя носила жалобу по чоловіку. Редьярд Кіплінг у своїх віршах називав її не інакше, як «вдовою з Віндзору».
[[22 січня]] [[1901]] року
▲Але час ішов і золота доба [[Британська імперія|Британської імперії]] підходило до кінця. Старіючій королеві важко було встояти проти натиску проамериканської буржуазії, що потребувала більш агресивної зовнішньої політики. Королева намагалася влагодити всі справи по-домашньому, влаштовуючи шлюби своїх родичів зі членами монарших родин.
▲[[22 січня]] [[1901]] року у заміському маєтку Осборн королева Вікторія доживала свою останню годину. Близькі оточували королівське ложе, а лікар і німецький імператор [[Вільгельм II Гогенцоллерн]], онук, тримали її голову, щоб полегшити подих, що переривався.
Увечері королеви не стало, а наступного дня ранком її старший син і спадкоємець престолу принц Уельський, хрещений під ім'ям Альберта Едуарда, відправився
▲Важка 82-літня жінка, що пересувалася за допомогою крісла-коляски, не втратила [[Ілюзія|ілюзій]] про особливе призначення своєї влади й бажання правити. «Я не хочу вмирати, я повинна завершити ще кілька справ», — були її передсмертні слова.
▲Увечері королеви не стало, а наступного дня ранком її старший син і спадкоємець престолу принц Уельський, хрещений під ім'ям Альберта Едуарда, відправився в Лондон. Тут у Сент-Джеймському палаці на засіданні Таємної ради його проголосили королем, клятву прийняв архієпископ Кентерберійський Фредерик Темп.
== Посилання ==
| |||