Сьоґунат Едо: відмінності між версіями

Окрім господарчих проблем, країна мала чимало соціальних. Існуюча станова система фактично була зруйнована. Більшість самураїв, які традиційно вважалися елітою суспільства, збідніли і перетворилися на боржників купців, які посідали найнижчу сходинку у соціальній ієрархії. Чимало селян втрачали свої земельні наділи і поповнювали армії найманих робітників, погіршуючи криміногенну ситуацію у містах. На додачу, в [[Японія|Японії]] процвітала корупція серед бюрократів усіх рівнів, що викликало у населення сильне невдоволення існуючим режимом.

 

 

У результаті зростання загального невдоволення центральною владою, в [[Японія|Японії]] поширився рух за повалення сьоґунату та реставрацію прямого [[імператор Японії|імператорського]] правління. З кінця [[1860-ті|1860-х]] років цей рух очолили три [[хан (володіння)|хани]] Західної Японії — [[Сацума-хан]], [[Тьосю-хан]] і [[Тоса-хан]], які після проведення ряду економічних і військових реформ у межах своїх володінь, були готові відкрито протистояти уряду. Під тиском опозиційних сил останній голова сьоґунату, 15-й сьоґун [[Токуґава Йосінобу]], [[14 жовтня]] [[1867]] року (3 рік [[Кей'о]]) офіційно повернув [[імператор Японії|імператору]] право «політичного верховенства» в країні (大政奉還, ''дайсей-хокан''), фактично відрікшись від поста лідера країни. Через два місяці було сформовано новий всеяпонський уряд на чолі з [[імператор Мейдзі|Імператором Мейдзі]]. Він одразу ж видав «''Великий указ про реставрацію монаршого правління''» (王政復古之大号令), яким проголошував імператора офіційним головою держави, а також ліквідував сьоґунат. [[Токуґава Йосінобу]] розцінив такий крок нового уряду як зраду і вступив у конфронтацію із ним. У результаті цього в Японії спалахнула громадянська війна, так звана [[війна Босін]] ([[1868]]—[[1869]]), між силами імператора та прибічниками ліквідованого сьоґунату. Вона закінчилась поразкою останніх і остаточним падінням інститутів самурайського уряду.