Йосафат Жан: відмінності між версіями

Згідно його спогадів, 4 березня 1917 склароку склав монаші обіти у Крехівському монастирі (разом з братами Юрієм Жиданом, Маріяном Лютаком, Мироном Калинцем). Пізніше о. [[Платонід Філяс]] запропонував йому стати сотрудником у [[Жовква|Жовкві]], де Й. Жан працював більше року. На початку серпня о. П.[[Платонід Філяс]] призначив його [[префект]]ом [[Місійний інститут імені святого Йосафата (Бучач)|Місійного інституту імені святого Йосафата]] у Бучачі. Наприкінці грудня 1918 став працювати бібліотекарем монастиря.<ref>''о. Йосафат[[Жан Йосафат-Іван|Жан Й.]] ЧСВВ.'' Уривки з діярія // {{ББ|85—89}}</ref>

ВУ період [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] перекладач державного секретаря закордонних справ [[Витвицький Степан Порфирович|Степана Витвицького]]. Наприкінці березня 1919 року брав участь у переговорах між делегаціями ЗУНР та Польщі за участю члена комісії Камбона американського генерала Ф. Кернана в [[Хирів|Хирові]].<ref name="Д0"/> У червні 1919&nbsp;року&nbsp;— особистий секретар Президента та Диктатора ЗУНР [[Петрушевич Євген Омелянович|Евгена Петрушевича]] (на його прохання<ref>[http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/50525/ Бучацький монастир отців-василіян: 300 років історії]</ref>), потім капелан УГА. Очолював [[Український Червоний Хрест]], допомагав [[Петлюра Симон Васильович|Симону Петлюрі]] під час дипмісії у Варшаві. Член делегації УНР на [[Ризький мир (1921)|Ризькій мирній конференції]] у 1921&nbsp;р., у Лізі Націй, місії УНР у Женеві.