Московсько-турецька війна (1686—1700): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 27:
У Белграді Кара-Мустафу зустріли посланці від султану, що мали наказ доставити до Константинополя голову нездібного полководця, що і було виконано. У 1684 р. до коаліції Австрійської монархії і Речі Посполитої проти Османської імперії прилучилася і [[Венеція]], пізніше і Московія.
У ході війни, в якій османам довелося не нападати, а захищатися на власній території, в 1687 р. великий візир Сулейман-паша був розбитий при [[Мохач]]і. Поразка османських військ викликало роздратування яничарів, які залишалися в Константинополі, бунтуючи і грабуючи. Під загрозою повстання, Мехмед IV послав їм голову Сулеймана, але це не врятувало його самого: яничари скинули його за допомогою [[фетва|фетви]] [[муфтій|муфтія]] і насильно звели на престол його брата [[Сулейман II|Сулеймана II]] (1687—91) — п'яниці, абсолютно нездібного до управління. Війна продовжувалася при ньому і при його братах — Ахмеді II (1691—95) і Мустафі II (1695—1703). Венеційці опанували Морією; австрійці взяли
У [[1699]] році війна була закінчена [[Карловицький мир|Карловицьким мирним договором]], який був першим, за яким Османська імперія не отримувала ні данини, ні тимчасової [[контрибуція|контрибуції]]. Значення його значно перевершувало значення [[Ситваторокський мир|Ситваторокського миру]]. Стало для всіх зрозуміло, що військова могутність османів зовсім не велика і що внутрішні нелади розхитують їх державу все більш і більш.
| |||