Секуляризація: відмінності між версіями

Зокрема:

* Перетворення церковної і монастирської власності (головним чином, земельної) на власність світську, державну.

* Вилучення чого-небудьчогось зіз церковного відання й передачапередання уйого світськедо світського, цивільнецивільного.

* Звільнення від впливу церкви (наприклад шкільної освіти) <ref>Словник іншомовних слів / Уклад.: С.&nbsp;М.&nbsp;Морозов, Л.&nbsp;М.&nbsp;Шкарапута.— К.: Наукова думка, 2000.&nbsp;— 680с.&nbsp;— (Словники України). ISBN 966-00-0439-7</ref>.

У сучасному розумінні секуляризація –&nbsp;— це процес, внаслідокунаслідок якого всі сектори суспільства, культури, різні суспільні групи та окремий індивід звільняються від релігійного світогляду та впливу. Релігія втрачає монополію на пояснення дійсності, перестає бути загальним світоглядом, який інтегрує суспільство, і вже не становить єдиного джерела цінностей, ідеалів іта норм. Процес секуляризації нерідко супроводжується і релігійним відродженням, інколи й у формі крайнього традиціоналізму (наприклад [[ісламський фундаменталізм]] у країнах Сходу).

Навернення до [[секуляризм]]у<ref>{{Cite web|url=http://www.m-w.com/dictionary/secularization|title=Definition of SECULARIZATION|website=www.m-w.com|language=en|accessdate=2017-03-23}}</ref>. Побутує думка, що цей термін носить нечіткий характер, оскільки поняття секуляризації часто описується словом [[секуляризм]].

Сьогодні існує кілька основних трендівнапрямів розуміння секуляризації. Обмежуючись світськими теоріями, можна говорити про такі умовні напрями, як:

1) пошукПошук більш релевантних сучасній дійсності концептів, що характеризували б сучасну релігійність без еволюціоністських конотацій, притаманних класичній теорії секуляризації ([[Пітер Бергер|П. &nbsp;Бергер]], Д. Ерв’єЕрв'є-Лежер, Р. Вазноу, Р. Старк, Дж. Вайгель). ДанаЦя група виникла завдяки зусиллям колишніх представників неокласичної теорії, і першим її етапом було заперечення секуляризації в тому вигляді, в якому вони розуміли її раніше. На підставі цього заперечення виникають концепції десекуляризації, контрсекуляризації, розсекуляризації тощо. Згодом прихильники заперечення неокласичної теорії почали створювати нові генеральні теорії розвитку сучасної релігійності, які не завжди мали у назві згадку про секуляризацію –&nbsp;— наприклад, теорія [[Плюралізм (філософія)|плюралізації]], [[Клаптева релігія|клаптевої релігії]], [[Бріколаж|бріколажу]] тощо. Характерною властивістю цієї групи теорій є перегляд неокласичної теорії секуляризації, відмова від її базових положень і спроба обґрунтувати нові парадигми в дослідженні сучасної релігійності.

2) намаганняНамагання переосмислити неокласичну теорію секуляризації, врахувавши критику, якої вона зазнала ([[Давід Мартін|Д. Мартін]], М. Чавес, С. Брюс, Х. Казанова, Ч. Тейлор). Каменем спотикання для класичної теорії секуляризації, що постала наприкінці ХІХ[[XIX століття]], але вкорінена була в просвітницькому раціоналізмі [[Нова історія|Нового часу]], став релігійний сплеск другої половини ХХ[[XX століття]], який поставив під сумнів ідею поступового зникнення релігії паралельно з розвитком науки та технологій. Представники цього умовного напряму свідомо продовжують говорити про секуляризаційні процеси, але утримуються від їх абсолютизації, зосереджуючись на західноєвропейському християнському контексті, а коли говорять про інші історичні контексти, намагаються простежити їхні відмінності від європейського, пояснити, в чому відмінність процесів секуляризації в різних регіонах світу або чому не можна говорити про секуляризацію поза європейським контекстом. Характерними рисами цієї групи є рефлексія над самими теоріями секуляризації поряд із рефлексією щодо секуляризації як явища, виокремлення хибних і перспективних рис у теоріях секуляризації, розведення регіональних наголосів у різних теоріях секуляризації. Цю групу можна назвати посткласичними теоріями секуляризації, і вона є найбільш рефлексивною та філософською (іноді навіть з ухилом до [[Богослів'я|теології]]) формою теорії секуляризації.

3) Спроба переосмислити динаміку релігійних процесів у контексті [[Теорія раціонального вибору|теорії раціонального вибору релігії]], яка генетично споріднена з теорією секуляризації, але суттєво відрізняється від соціологічного мейнстрімупершошляху через надмірну увагу до аргументів із царини економіки (Р. Старк, Р. Фінке, Л. Яннакконе, Е. Грілі).

Можна констатувати, що цілісна теорія секуляризації залишається бажаною метою, але її побудова ускладнена тим, що потребує звернення як до європейської історії, так і до історії інших цивілізацій. Попри ілюзію можливості екстраполяції суто європейської моделі на інші цивілізації, насправді така теорія буде легітимною, якщо досліджувати ті явища в історії не-Заходу, які з’явилисяз'явилися під впливом європейської експансії.

Секуляризація зовсім не обов'язково заперечує ідею Бога або релігію, навпаки, вона може позитивно ставитися до релігії, традицій та обрядів, навіть бути підкреслено релігійною. Але в її суті&nbsp;— поділ людського буття на дві сфери: світську та релігійну, що не перетинаються одна з одною. Секуляризм&nbsp;— цей пасинок християнства&nbsp;— є сьогодні, за словами О. Шмемана, справжньою єрессю, викривленням, перебільшенням й тому ушкодженням у своїй основі чогось справжнього, настоюваннямнаполяганням на своєму виборі (airesis&nbsp;— грецькою «вибір»), на одному елементі за рахуноккоштом інших, порушенням кафолічності істини.<ref>Православіє в Україні, http://archiv.orthodoxy.org.ua/page-2424.html</ref>, хоча чітких і офіційних думок про це ніхто особисто не висловлював.

* [http://leksika.com.ua/11121103/legal/sekulyarizatsiya СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ] //{{Юридична енциклопедія}}