Петриків (Тернопільський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 109:
* Шептицького
* С.Наливайка
== Археологічні знахідки ==
== Історія ==
{{переробити}}
У 1441 році власником (посідачем) села був син шляхтича [[Якуб Скарбек|Якуба Скарбека]].<ref>''Sochacka A.'' Skarbek Jakub z Góry h. Awdaniec (zm. 1438) // [[Polski Słownik Biograficzny]]. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 15. {{ref-pl}}</ref> Згадується 31 січня 1441 року у книгах галицького суду<ref>[http://polona.pl/item/665606/56/ Akta grodzkie i ziemskie…] — T. XII. — S. 93. — № 917.</ref>.
Перша письмова згадка про Петриків датується у документі продажу<ref>Центральний державний історичний архів у Львові</ref> від [[28 червня]] [[1458]] року, де галицький староста Станіслав з місцевості [[Ходчів]] біля [[Сандомир]]а ([[Польща]]) продає право опіки над монастирем Крилошанським разом з селами Підгороддя (можливо, село [[Підгірці]] у [[Львівська область|Львівській області]]) і Благовіщення пану Романові з села Осталівці (можливо сучасні [[Остальці]]). Серед свідків цього документу підписався Павло з '''Петрикова'''.▼
▲Перша письмова згадка про Петриків датується у документі продажу<ref>Центральний державний історичний архів у Львові</ref> від [[28 червня]] [[1458]] року, де галицький староста Станіслав з місцевості [[Ходчів]] біля [[Сандомир]]а ([[Польща]]) продає право опіки над монастирем Крилошанським разом з селами Підгороддя (можливо, село [[Підгірці]] у [[Львівська область|Львівській області]]) і Благовіщення пану Романові з села Осталівці (можливо сучасні [[Остальці]]). Серед свідків цього документу підписався Павло з '''Петрикова'''.
▲Проте археологічні дослідження свідчать про те, що ще 15 тисяч років тому на території сучасного села жили [[кроманьйонці]]. Влітку [[1995]] року львівський історик Микола Бандрівський під час розкопок відкрив більше 50 поховань 1 тис. років до н. е. Знахідки належать до [[Висоцька культура|висоцької культури]], яка існувала наприкінці бронзової і на початку залізної доби у межиріччі [[Збруч]]а і [[Західний Буг|Західного Бугу]]. Серед знахідок також унікальне поховання, у якому жінка обіймає чоловіка. В могильниках було знайдено велику кількість браслетів, посуду, підвісок, а також бронзову бритву з [[Північна Італія|Північної Італії]].
Сучасне село Петриків відоме з архівних документів 1458 року. У 15 столітті село було заселене по одній з центральних вулиць з десятком будинків і з площею в центрі поселення, де нині побудована церква. Першим власником села Петриків з 1469 року був шляхтич [[Баворовські|Баворовський]]. Від 1547 власником села стає [[Ян-Амор Тарновський]]. Після його смерті Тернопіль і придбані ним околиці залишаються у власності його родичів ще близько 100 років (також пов'язаних з Тарновськими шлюбом родами; зокрема, [[15 січня]] [[1569]] року на з'їзді шляхти в [[Люблін]]і князь [[Іван-Януш Острозький]] отримав правом доживоття села [[Пронятин]], [[Кутківці (Тернопіль)|Кутківці]] та Петриків у Теребовельському повіті.<ref>''Lewicki K.'' Ks. Ostrogscy w służbie Rzplitej // Rocznik wołyński. — Równe, 1938. — S. 36 (прим.) {{ref-pl}}</ref>).
| |||