Сирійська мова: відмінності між версіями

| Кількість_носіїв = мертва мова і священнасвященний мова [[Ассирійська Церква Сходу|АссирійськоїАссирійська ЦерквиЦерква]]

В основі сирійської мови — [[Арамейська мова|арамейський]] [[діалект]] міста [[Едеса|Едеси]], міста, яке було важливим торговим і політичним центром, починаючи з кінця II ст. до н. е. до середини III ст. н. е. Найбільше поширення і розквіт сирійська мова отримала, починаючи з II століття, коли на нею було перекладено [[Біблія|Біблію]] — переклад «''пешита''», що став канонічним у християн-сирійців. Сирійська мова від [[Середземне море|Середземного моря]] до [[Персія|Персії]] була мовою писемності протягом кількох століть; у [[Візантійська імперія|Візантійській імперії]] вона була найважливішою мовою після [[Грецька мова|грецької]], а в перській державі [[Держава Сасанідів|Сасанідів]] ця мова займала чільне місце як писемна. Торговцями-сирійцями цю мову було занесено далеко на схід, до самого [[Китай|Китаю]] та [[Монголія|Монголії]]. У III–VII ст. сирійською мовою була створена багата література, головним чином церковна, як оригінальна, так і перекладна з грецької, а також з [[середньоперсидська мова|пехлевійської]] мови. Пізніше, з утворенням [[арабський халіфат|арабського халіфату]] сирійська мова виконала роль посередникупосередника між [[античність|античною]] грецькою наукою і арабською, позаяк твори грецьких авторів спочатку перекладалися на арабську не з оригіналу, а з сирійської.