Вакуленчук Григорій Микитович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MobyBot (обговорення | внесок) м →Життєпис: replaced: біля 3 → близько 3 |
Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
[[Файл:Monument wakulenchuk odessa.jpg|міні|200пкс|праворуч|Погруддя в Одесі]]
{{Othernames|Вакуленчук (значення)}}
'''Григо́рій Мики́тович Вакуленчу́к''' ({{н}} [[1877]], [[Великі Коровинці]] (нині [[селище міського типу]] [[Чуднівський район|Чуднівського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]) — {{†}} [[27 червня]] [[1905]], борт [[
== Життєпис ==
Народився в селянській родині. В [[1898]] році почав службу на Чорноморському флоті. В [[1900]] році закінчив мінно-артилерійську школу та призначений [[комендор]]ом на ескадрений
Коли 27 (14 за ст. ст.) червня 1905 року близько 30 матросів, які відмовилися від обіду (з гнилим і червивим м'ясом), були заарештовані, і
Повстання почалось з фрази, вимовленої Вакуленчуком [[українська мова|українською мовою]]: «''Та доки ж ми будемо рабами?!''». На той час [[українці]] складали на Чорноморському флоті переважну більшість, але лише серед [[матрос]]ів та нижчого командного складу; вищий командний склад був переважно [[росіяни|російським]] та ворожим до українців. Як зазначив згодом [[Іван Багряний]]: «''Це було повстання української стихії, повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків [[Самійло Кішка|Самійла Кішки]] і всього українського Запорожжя''».
Рядок 15:
На самому початку повстання на «Потьомкіні» Григорій Вакуленчук першим застосував зброю, убивши артилерійського офіцера лейтенанта {{iw2|Неупокоєв Леонід Костянтинович|Леоніда Неупокоєва|ru|Неупокоев, Леонид Константинович}}, який намагався роззброїти повстанців, після чого сам був смертельно поранений старшим офіцером панцерника {{iw2|Гіляровський Іполит Іванович|Іполитом Гіляровським||Ippolit Giliarovsky}}. Після поранення Вакуленчука повстання очолив мінний машиніст панцерника [[Панас Матюшенко]].
[[28 червня|15 червня (за ст. ст.)]] [[1905]] року в Одеський порт з панцерника «Князь Потьомкін» був знесений труп Григорія Вакуленчука, з запискою: «''Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, якого убив старший офіцер ескадреного броненосця „Великий князь Потьомкін-Таврійський“ за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!''».
Того ж дня був похований в Одесі.
Рядок 30:
== Посилання ==
* [http://fleet.sebastopol.ua/view.php?publish_type=print&article_to_view=708 Повсталий панцерник] // ''Сергій Чалий'', для «Флоту України» (лінк не працює, 31.10.2016)
* [http://ukrlife.org/main/valiko/vak.html Вакуленчук і Матюшенко в Севастополі], розділ у: Валько Кравченко. [http://ukrlife.org/main/valiko/entre.html Український Севастопіль] // Бібліотека
* [http://www.ukrcenter.com/Література/Сергій-Грабовський/25622-1/Одеса-2007-за-межею-божевілля Одеса-2007: за межею божевілля?] // ''[[Сергій Грабовський]]'', для УП, 27.06.2007, портал [http://www.ukrcenter.com/ Український Центр]
* [http://omr.gov.ua/ua/news/10448/ В Одесі відкрили
* [[Коваленко Олександр Михайлович|Олександр Коваленко]]: [http://daso.sumy.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=264 штрихи до історичного портрета] // ''[[Іванущенко Геннадій Миколайович|Геннадій Іванущенко]]''. [[Державний архів Сумської області]], 19.08.2010
| |||