Шандор Кочиш: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
NickK (обговорення | внесок) м вікіфікація |
Брейн (обговорення | внесок) м сторінки неоднозначності |
||
Рядок 17:
| юнацькі-клуби =
| роки = 1945—1946<br/>1946—1950<br/>1950—1956<br/>1957—1958<br/>1958—1965
| клуби = {{Прапорець|HUN|1946}} «Кебанья Торна»<br/>{{Прапорець|HUN|1950}} «[[Ференцварош]]»<br/>{{Прапорець|HUN|1956}} «[[Будапешт Гонвед|Гонвед]]»<br/>{{Прапорець|SUI}} «[[Янг Феллоуз]]»<br/>{{Прапорець|ESP}} [[Барселона (футбольний клуб)|«Барселона»]]
| ігри(голи) = 5 (0)<br/>81 (68)<br/>160 (177)<br/>11 (7)<br/>75 (40)
| збірна-роки = 1948—1956
Рядок 32:
До футболу Шандор прийшов через батька, який свого часу грав на позиції центрального захисника. Його кар'єру перекреслило поранення у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]]. Однак Кочиш-старший дістав можливість реалізувати свої амбіції через сина. Він спонукав малого Шандора до постійних занять, навчав його футбольним хитрощам.
Після ігор за юнацьку команду, Кочиш-молодший потрапив до іменитого «[[Ференцварош]]а». Йому було всього 16 років, коли вперше вийшов на поле у матчі нової команди проти [[Будапешт Гонвед|«Кішпешта»]]. Від того моменту Шандор став місцевим улюбленцем. Демонстрував прекрасну гру головою, вмів підстроїтись під кожну навісну передачу й, на відміну від багатьох інших гравців, Кочиш завжди завдавав удару прицільно. Через те про нього казали: «Найкраща у Європі голова після [[Вінстон Черчилль|Черчілля]]».
Тому не випадково Шандор дістав виклик у збірну Угорщини. [[6 червня]] [[1948]] року відбувся його дебют у грі з [[Збірна Румунії з футболу|Румунією]]. Кочиш відзначився, а його збірна розбила суперників з рахунком 9:0.
Успіхи супроводжували футболіста і в «Ференцвароші», який виграв чемпіонство. Нападник, який міг грати на будь-якій позиції і в півзахисті, забив 33 голи у переможному чемпіонаті [[1949]] року. Взагалі ж його клуб встановив того року рекорд результативності: 30 матчів і 140 голів. Адже партнерами по атаці у Кочіша були відомі на той час футболісти [[Ласло Будаї]], [[Ференц Деак (футболіст)|Ференц Деак]], [[
== Армійська «служба» ==
У [[1950]] році через тодішні прорадянські порядки в Угорщині, Шандора під приводом військової строкової служби примусово переводять до новоствореного армійського клубу [[Будапешт Гонвед|«Гонвед»]]. Під проводом лідера [[Ференц Пушкаш|Ференца Пушкаша]] команда вже з початку існування у [[1950]] році почала вигравати чемпіонські титули. За наступні 5 років «Гонвед» поступався в чемпіонських перегонах тільки двічі. Сам Шандор тричі ставав найкращим голеадором угорської першості.
Через два роки після приходу до армійської команди, Кочиш взяв участь у [[Літні Олімпійські ігри 1952|Олімпійських іграх у Фінляндії]] і зі своєю збірною здобув перемогу. За неї Шандор, як гравець «Гонведа», отримав звання майора угорського війська.
Рядок 52:
== Втеча і «Барселона» ==
Поразка [[Угорська революція 1956 року|Угорської
Проте нападнику таки вдалось знайти роботу за професією — у скромному швейцарському клубі [[Янґ Феллоуз|«Янґ Феллоуз»]]. У ньому він провів зовсім недовгий час, бо Шандором зацікавилась сама [[Барселона|«Барселона»]]. Після нетривалих переговорів і товариського матчу зі швейцарським клубом, Кочиш швидко переїхав до [[Каталонія|Каталонії]].
У зірковій команді аргентинця [[Еленіо Еррера|Еленіо Еррери]], угорський нападник виступав у компанії своїх товаришів-співвітчизників [[Ладислав Кубала|Ладіслао Кубали]] й [[Золтан Цибор|Золтана Цибора]], а також бразильця [[Еварісто де Маседо|Еварісто]] й [[Луїс Суарес Мірамонтес|Луїса Суареса]]. З «Барсою» угорець двічі перемагав у чемпіонаті Іспанії й двічі вигравав кубок країни. А у сезоні 1960/1961 років з каталонською командою дійшов до фіналу [[Ліга чемпіонів УЄФА|Кубка європейських чемпіонів]]. Та в цьому матчі каталонці програли португальській [[Бенфіка (Лісабон)|«Бенфіці»]] з рахунком 1:2. Єдиним голом за «Барселону» відзначився Шандор Кочиш.
== Кінець кар'єри й самогубство ==
Рядок 81:
* Чемпіон [[Літні Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]]: 1952
* [[Чемпіонат світу з футболу|Віце-чемпіон світу]]: 1954
* Володар [[
== Посилання ==
| |||