Старообрядництво: відмінності між версіями

Гілка знаходиться в сучасній [[Білорусь|Білорусі]]. За часів розколу знаходилася на території [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Перший розгром Гілки стався в [[1735]]. 40 000 чоловік були переселені в [[Східний Сибір]] і [[Забайкалля]]. Ці події отримали назву «Першого вигнання». У [[1765]]у сталася друга вигонка, а пізніше і третя. Остання партія старообрядців була доставлена ​​в [[Забайкалля]] в [[1795]]у.

 

 

Досить велика кількість старообрядців зберіглася в [[Уральські козаки|Уральському козачому війську]]. Однією з причин за якою козаки охоче підтримали [[Пугачов Омелян Іванович|Пугачова]], бул відплата «хрестом і бородою», тобто збереженням старообрядницьких традицій. Перед стратою на [[Болотяна площа|Болотній площі]] один з головних сподвижників Пугачова [[Перфіл'єв Афанасій Петрович|Перфіл'єв]] відмовився сповідатися у священика-никоніанина - «...через розкольницьку свою черствість він не захотів висповідатися і прийняти божествене причастя». У [[1802]]-му уральські (яїцькі) козаки-старовіри відмовилися підкоритися введенню погонів на новій козачій армійській уніформі, вважаючи їх «антихристовими» знаками. Оренбурзький генерал-губернатор Волконський в [[1803]]-му вислав до Уральська каральну експедицію. Козаків наказали шмагати, поки ті не вдягнуть форму, зашмагали до смерті кілька десятків людей. Причиною останньої смути у війську [[1874]]-го року послужила відмова від прийняття присяги, передбаченої новим положенням про військову службу. Більшість прихильників старої віри вважали неможливим принесення будь-яких клятв. Кілька сотень упертих козаків було вислано в глухі зауральські пустелі, а [[1877]]-го за ними були вислані їхні сім'ї.