Данієль Алкідес Карріон: відмінності між версіями

{{пишу|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]]) 0123:0030, 810 лютого 2017 (UTC)}}

'''Даніє́ль Алкі́дес Карріо́н''' ({{lang-es|Daniel Alcides Carrión García}}; [[8 грудня]] [[1857]], [[Серро-де-Паско]], [[Перу]]&nbsp;— [[5 жовтня]] [[1885]], [[Ліма]])&nbsp;— перуанський студент-медик, який здійснив героїчний дослід самозараження, внаслідок чого ціною свого життя встановив [[Етіологія (медицина)|етіологію]] гострої форми [[Системний бартонельоз|системного бартонельозу]], яку в подальшому назвали хворобою Карріона. Є [[Національний герой|національним героєм]] Перу.<ref>Закон Перу (Ley Nº25432) від 7 жовтня 1991 року</ref>

У 1870 році відбулася серйозна [[епідемія]] на будівництві залізниці між портом [[Каяо|Кальяо]], який відноситься до Ліми, і містом Ла ОройяОроя, яке розташовано у високогірному [[Анди|Андському]] районі Уаялі регіону [[Хунін (регіон)|Хунін]], за 176 кілометрів на північний схід від Ліми. Захворювання, що характеризувалося гарячкою, швидко прогресуючою [[Анемія|анемія]] і високим рівнем [[Летальність|летальності]], загинули тисячі людей, в основному серед робітників, набраних в інших регіонах. Лікарі ніколи не бачили нічого подібного раніше. Хворобу назвали гарячкою ОройяОроя.

Данієль охоче взяв участь у конкурсі на вивчення проблеми так званої перуанської бородавки, хвороби, яка була поширена у гірських районах з прадавніх часів. Було виявлено, що кількість хворих на цю бородавку значно збільшилась після епідемії гарячки ОройяОроя. З 1881 року Данієль провів численні дослідження цих хворих, в тому числі й в лікарні Дос-де-Майо. Стало зрозумілим, що перуанська бородавка є ендемічною, але причина її безсумнівно інфекційна, але на той момент не прояснена. Що можливо збудник проникає в кров та нищить [[лейкоцити]]. СамеКарріон тодіприскіпливо і ґрунтовно описав у монографії клінічну картину гарячки Ороя, виділив її періоди клінічного перебігу, зазначив, що її останнім періодом часто є перуанська бородавка. Він висунув гіпотезу, що це є хронічною формою хвороби. Аби це доказати Карріон вирішив поставити експеримент на собі.

27 серпня 1885 Карріон від 14-річного хлопчика, якого збиралися виписати з лікарні, взяв кров з бородавки в ділянці брів. Керівник [[Клініка (медичний заклад)|медичної клініки]] доктор Леонардо Віллар був проти цього, але Карріон попросивнаполіг свогона другапроведенні експерименту. Доктор клініки Еварісто Чавес щоб допомогти Карріону, якийаби той сам не поранився занадто, [[ланцет]]ом зробив чотири надрізи, по два на кожній з рук Карріона. Туди втерли кров, яку було отримано від хворого хлопчика. У відповідності зі своїми планами Карріон зробив докладні записи про щеплення і вів щоденник про перебіг дослідження. Його записки пізніше були опубліковані.

Перші ознаки хвороби у вигляді гарячки ОройяОроя він відчув 17 вересня 1885, а 26 вересня стан настільки погіршився, що через тяжку слабкість він вже не міг вести власні нотатки, які були продовжені його друзями-студентами. Стан швидко погіршувався, і 5 жовтня він помер від хвороби.

Таким трагічним чином Карріон довів, що гарячка ОройяОроя і перуанська бородавка є двома формами однієї [[Інфекція#Трансмісивний механізм|трансмісивної]] хвороби, якій історично в подальшому надали його ім'я<ref>Ernest Odriozola La erupción en la infermadad de Carrión (verruga peruviana). El monitor médico, Lima, 1895, 10: 309—311. {{ref-es}}</ref>

У 1909 році [[Альберто Бартон]] знайшов збудника хвороби в еритроцитах хворих.<ref>A. L. Barton: Descripción de elementos endo-globulares hallados en las enfermos de fiebre verrucosa. La Crónica médica de Lima, 1909, 26: 7-10. {{ref-es}}</ref> Мікроорганізм в подальшому було названо ''Bartonella bacilliformis''. Культивуючи ''Bartonella bacilliformis'' від хворих на гарячку ОройяОроя і на перуанську бородавку протягом 1926—1927 років японський бактеріолог [[Хідейо Ногучі]] (роки життя&nbsp;— 1876—1928) продемонстрував їхню повну тотожність.<ref>Hideyo Noguchi, R. C. Shannon, E. B. Tilden, J. R. Tyler: Etiology of Oroya fever. XIV: The insect vectors of Carrión's disease. The Journal of Experimental Medicine, New York, 1928, 47: 993—1008. {{ref-en}}</ref>