Дарк-ембієнт: відмінності між версіями

Напрямок не мав єдиного засновника або музикантів, що винайшли цей стиль, він еволюціонував сам по собі, подібно до IDM. Коріння Дарк-ембієнту можна вбачати в ранніх ранніх роботах [[Брайан Іно|Брайана Іно]], які відрізнялись досить темним або похмурим настрій, особливо «An Index of Metals» (від Evening Star (1975), у співпраці з Робертом Фріппом ([[:en:{{нп|Robert Fripp|''Robert Fripp'']]|en|Robert Fripp}}), в якій поєднувався жорсткий feedback гітари, Ембієнтні фрагменти в другій половині альбому Low (1977) Девіда Боуї ([[:en:{{нп|David Bowie|''David Bowie'']]|en|David Bowie}}), і Fourth World, Vol. 1: Possible Musics (1980), співпраця з Джоном Гаселем ([[:en:{{нп|Jon Hassell|''Jon Hassell'']]|en|Jon Hassell}}).

В середині 1990-х в [[індастріал ембієнт]]і, [[ембієнт нойз]]і, [[ethereal wave]], [[illbient]], [[ізоляціонізм (музика)|ізоляціонізмі]] та інших стилях Дарк ембієнту працює ціла низка артистів. Серед цих артистів були {{nameнп|Autopsia}}, {{nameнп|Vidna Obmana}}, {{nameнп|Daniel Menche}}, {{nameнп|Lull}}, ''[[Elend]]'' {{nameнп|Raison d'etre}}, та {{nameнп|Shinjuku Thief}}. В той же час дарк ембієнт проникає до [[академічна музика|академічної музики]]. Для прикладу можна привести проект Aghiatrias або роботи чеського композитора Владіміра Гірша (:cs: Vladimír Hirsch|Vladimír Hirsch).

: ''Представники'': {{nameнп|Lustmord}}, {{nameнп|NON}}, {{nameнп|Coil}}, {{nameнп|Chris and Cosey|CTi}}, {{nameнп|Hafler Trio}}, {{nameнп|Nocturnal Emissions}}, {{nameнп|Zoviet France}}, {{nameнп|PGR}}, {{nameнп|Thomas Koner}}, {{nameнп|Controlled Bleeding}}

Як виходить з назви, прикордонний з [[нойз]]ом різновид дарк-ембієнту. Так само до нойз-ембієнту можна віднести деякі альбоми [[japanoise]]-проектів, таких як {{nameнп|Aube}} або {{nameнп|Contagious Orgasm}}.

: ''Представники'': {{nameнп|Aube}}, {{nameнп|Bad Sector}}, {{nameнп|Contagious Orgasm}}, {{nameнп|Junkielover}}, {{nameнп|Iszoloscope}}, {{nameнп|Merzbow}}

[[Ритуал]]ьність, [[релігія|релігійність]], [[окультизм]], а так само пропаганда своїх поглядів через музику була властива дарк-ембієнту споконвічно — приміром, умовний засновник жанру [[Брайан Ластморд]] на початку 80-х був відомий своїми [[сатанізм|сатанінськими]] ідеями (на альбомі Paradise Disowned використані лементи, церковні пісні, звучання тибетської трубки з гомілкової кістки людини, за що цей запис багато представників сатаністів назвали ідеальним саундтреком для чорної меси). Для ритуального ембієнту, крім сатанинських ідей, характерно також використання окультизму (тут ритуальний ембієнт перегукується з раннім пост-індастриалом, наприклад {{nameнп|Current 93}} й {{nameнп|Coil}}). Пізніше, увагу музикантів цього напрямку залучило європейське [[язичництво]], а також східне, зокрема [[буддизм|буддистський]], [[містицизм]]. Ритуальний ембіент часто перетинається з іншими відгалуженнями дарк ембіента, тому що характерних тільки для нього музичних особливостей у нього немає.

: ''Представники'': [[Psychonaut]], {{nameнп|Archon Satani}}, {{nameнп|Inade}}, {{nameнп|Vishudha Kali}}, {{nameнп|Dagda Mor}}, {{nameнп|Hybryds}}, {{nameнп|Svasti-Ayanam}}

Прабатьком цього подстиля вважається німецький проект {{nameнп|Die Feine Trinkers Bei Pinkels Daheim}}. Однак популярність йому приніс проект {{nameнп|Maeror Tri}}. Для Drone ambient характерні монотонні низькочастотні гудіння, різноритмові вібрації, що створюють у сумі суцільний звуковий ландшафт (soundscape), а так само містичні й паранаукові ідеї. Споконвічно джерелами звуку були [[електрогітара|електрогітари]], пізніше до них додалися природні (звуки вітру, води) і синтезовані звуки.

: ''Представники'': {{nameнп|Maeror Tri}}, {{nameнп|Troum}}, {{nameнп|Cisfinitum}}, {{nameнп|Alio Die}}, {{nameнп|Yen Pox}}, {{nameнп|Amon}}, {{nameнп|Mohr}}

: ''Представники'': {{nameнп|Deutsch Nepal}}, {{nameнп|Allerseelen}}

: ''Представники'': {{nameнп|MZ.412}}, {{nameнп|Prophane Grace}}, {{nameнп|Darkness Enshround}}