|
=== Дитинство та юність ===
* Народився в сім'ї [[священик]]а. Мав п'ятьох сестер та трьох братів. Старший брат [[Симонович Михайло Олександрович|Михайло]], ставши священиком, був [[Православні душпастирі УПА|духівником]] ([[капелан]]ом) [[Поліська Січ|УПА «Поліська Січ»]].
* У [[1908]] р. році переїхав із родиною до села [[Борове (Рокитнівський район)|Борове]]. Закінчив духовне училище:, почав навчання у м. [[Житомир]], а скінчив у м. [[Муром]], де був в [[Евакуація|евакуації]] під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]].
* У м. [[Кременець]] закінчив 8 класів [[Волинська православна богословська академія|Волинської духовної семінарії]] і Олександрівську російську гімназію.
* Відбув строкову службу у польській армії.
*У м. [[Кременець]] закінчив 8 класів [[Волинська православна богословська академія|Волинської духовної семінарії]] і Олександрівську російську гімназію. Відбув строкову службу у польській армії. Не отримав [[Священство]], оскільки був одружений на розлученій. Одружився з [[Юлія Павлівна Симонович|Юлією Павлівною Панасюк]] [[16 червня]] [[1929]] року. Дружина була старша від Бориса на 16 років. На кошти, зароблені на деревній заготівлі, у [[1935]] р. придбав земельну ділянку, що з'явилась в наслідок вирубки лісу. Доклав чимало зусиль для приведення ділянки в орний стан. Започаткував власне господарство, побудував на ділянці приватний будинок, куди перебрався з дружиною жити.
=== Другі Визвольні Змагання ===
* Погосподарювати на новій землі так і не встиг. Всі плани мирного життя перекреслила війна. У липні [[1941]] р. відгукнувся на пропозицію [[Бульба-Боровець Тарас|Тараса Бульби-Боровця]] очолити міську раду Олевська — [[столиця|столиці]] [[Олевська республіка|Олевської республіки]]. Дружину залишив на хуторі в Боровому, а сам очолив Олевську міську раду. На цій посаді співпрацював з «[[Поліська Січ|Поліської Січчю]]», і зокрема з Тарасом Бульбою-Боровцем. Після розпуску «Поліська Січ|Поліської Січі» повернувся в с. Борове на своє хазяйство.
* У зимуВзимку з [[1942]] на [[1943]] рік «червоні партизани» [[арешт]]увалиарештували Бориса Симоновича та [[Конфіскація майна|конфіскували]] все його майно. Однак за кілька днів Б. Симоновича відпустили та навіть повернули деяке майно — це був обмін полонених «червоних партизанів» на «бульбівців».
* На свято [[Благовіщення]], [[9 квітня]] [[1943]] року німці спалили Борове, а разом з ним й всю господу Симоновича. ▼
▲* На свято [[Благовіщення]], [[9 квітня]] [[1943]] року німці спалили Борове, а разом з ним й всю господу Симоновича.
=== Арешт ===
* У [[1945]] році Бориса Олександровича заарештувала [[СРСР|радянська влада]] та засудила у [[Житомир]]і як «зрадника батьківщини» до розстрілу. 96 днів він відсидів у «камері смертників», чекаючи на виконання вироку, однак за [[Касація|касаційним]] переглядом справи цей вирок було замінено на 20 років [[каторга|каторги]]. Термін відбував у [[Норильськ]]у а також у зоні «Спецлагу». Каторга та постійне голодування призвели до ряду захворювань, у тому числі й до [[туберкульоз]]у легенів. Під час «[[Хрущовська відлига|хрущовської відлиги]]» був звільнений з табору [[Іркутська область|Іркутської області]] ([[1956]] р.).
=== Життя після концтабору ===
| 