[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Hypers (обговорення | внесок)
Рядок 99:
Бог Своєму Одкровенні перший виходить на зустріч людиною. З боку людини цьому передбачається вільний відгук віри та любові. Віра є дверима таїнства. Вона є умовою і основою богословської думки. Вірою Христос вселяється серця людей (Еф. , 17). Вірою набувається розум Христовий, здатний судити про речі божественні (1 Кор. 2, 12-16). «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані» (Євр. 11,3),- пише апостол Павло. Віра дає можливість правильно мислити і досягати того, що недосяжне для розуму.
 
«Віра,&nbsp;— пише прот. В. Лосський,&nbsp;— не психологічний стан, не проста вірність,&nbsp;— вона онтологічний зв'язок (тобто зв'язок буття) між людиною і Богом, зв'язок внутрішньо об'єктивний, до якого готується оголошений і який дарується Богом вірному [[хрещення|хрещенні]] і [[миропомазання|миропомазанні]]. Це дар, який відновлює (відбудовує) глибинну, істинну природу людини» [66, . 104]. « хрещенні,&nbsp;— говорить св. Іриней Ліонський,&nbsp;— ми отримуємо непорушний канон віри»<ref>Лосский Вл. Вера и богословие // Вестник Русского западно-европейского патриаршего экзархата. Париж.&nbsp;— №&nbsp;101–104.&nbsp;— 1979.&nbsp;— с. 101–112.</ref>. Віра, дана нам як застава хрещення, динамічна. Вона може нас зростати, зменшуватись залежності від нашої готовності слідувати Христом. прохання учнів помножити їх віру Господь вимагав від них виконання євангельських заповідей дусі смирення (Лк. 17, 5-10). Перша заповідь&nbsp;— покаяння. Покаянням християнин приймає духовне введення сокровенне, і тоді « відчутті його народжується інша віра, яка не суперечить вірі першій, але стверджує віру. Допоки був поголос (тобто віра від почутого Слова Божого)», тепер&nbsp;— «споглядання речей Божественних»<ref name="Исаак">Св. Исаак Сирин. Слова подвижнические.- Сергиев Посад, 1911.</ref>.
 
Удосконалена віра сяє в душі від світла благодаті. Вона виявляється в прозрінні духовних очей, які бачать заховані в душі таємниці, невидиме і божественне багатство, сокровенне від очей синів плоті, яке [[Хрещення Святим Духом|відкривається тільки Святим Духом]], як сказав Господь: «Якщо ви Мене любите,&nbsp;— Мої заповіді зберігайте! вблагаю Отця ,&nbsp;— і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував… Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що вам говорив» (Ін. 14, 15-26)<ref name="Исаак" />.
 
До досконалих християн ранньої Церкви звернені слова святого Апостола Іоана Богослова: «А ви маєте помазання від Святого і знаєте все… А помазання, яке ви прийняли від Нього,&nbsp;— воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все,&nbsp;— воно бо правдиве й нехибне,&nbsp;— то як вас навчило воно, тім перебувайте» (1 Ін, 2, 20-27). Вл. Лосський пояснює, що помазання (харизма) означає тут присутність Духа Святого. Отже, ніхто не може нас навчити істині, якщо в нас немає цієї присутності, яка відкриває нам всяке пізнання. Це ж підкреслює Блаженний Августин «Внутрішньому Вчителі»: « говорив до всіх. Одначе ті, яких не говорить внутрішнє помазання, ті, хто внутрішньо не навчений Духом Святим, завжди відходитимуть так і не навченими… Там, де немає Його помазання, зовнішні слова лише даремно вдаряють слух»<ref>Лосский Вл. Вера и богословие // Вестник Русского западно-европейского патриаршего экзархата. Париж.&nbsp;— №&nbsp;101–104.&nbsp;— 1979.&nbsp;— с. 101–112.</ref>.