Натуральна віспа: відмінності між версіями

'''Натура́льна ві́спа''' (часто просто '''віспа''', також '''велика віспа'''; {{lang-la|Variola vera}})&nbsp;— [[Інфекційні захворювання|інфекційне]] [[вірус]]не [[антропоноз]]не захворювання, збудник натуральної віспи&nbsp;— складнийз [[вірус]],Епідемія|епідемічним він містить [[ДНКпоширенням]], розмножується в цитоплазмі клітин. 1980 року [[Всесвітня організація охорони здоров'я]] офіційно повідомила, що натуральна віспа ліквідована у природі за допомогою [[Вакцинація|вакцинації]]<ref name=WHO_Factsheet>{{cite web|title=Smallpox|work=WHO Factsheet|url=http://www.who.int/mediacentre/factsheets/smallpox/en/|accessdate=2007-09-22|deadurl=403|archiveurl=https://archive.is/ZCj0|archivedate=2012-05-29}}</ref>, попри це, все ще існує гіпотетична можливість внутрішньолабораторного зараження при проведенні наукових досліджень з подальшим поширенням хвороби в популяції, адже в світі були ліквідовані усі лабораторні запаси вірусу на початку 1990-х років, які ще на той момент зберігали в 3-х країнах ([[США]], [[СРСР]], [[Південно-Африканська Республіка]]). Не зважаючи на підтверджений факт ліквідації в світі натуральної віспи, її, через легкість зараження людей, швидкість поширення, тяжкий перебіг, високу [[летальність]] продовжують відносити до тих інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я. Тож її продовжують включати до переліку до тих інфекційних хвороб, які регулюють сучасні [[Міжнародні медико-санітарні правила 2005 року]]<ref>[http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/69770/1/WHO_CDS_EPR_IHR_2007.1_eng.pdf International Health Regulations (2005)]</ref>

ВУ [[Російська імперія|Російській імперії]] варіоляція (метод раннього небезпечного щеплення) була проведена після смерті від віспи 15-літнього імператора Петра II. Першими щепленими від віспи були [[Катерина II]], Великий князь Павло Петрович, Велика княгиня Марія Федорівна, а через кілька днів і онуки Катерини&nbsp;— Олександр і Костянтин Павловичі. Звичайному селянському хлопчині Олександру Маркову, від якого взяли матеріал для щеплення Катерини II, дарували дворянство, надали прізвище Оспєнний і герб.<ref>[http://festival.1september.ru/articles/211071/ щеплення Катерини II]</ref>

В кінціНаприкінці XVIII століття англійський лікар [[Едвард Дженнер]] винайшов вакцину&nbsp;— безпечне щеплення від віспи на основі вірусу коров'ячої віспи, якаяке потім булабуло щепленазастосовано в Європі та усьому світі масово.

Збудник натуральної віспи&nbsp;— складний [[вірус]], він містить [[ДНК]], розмножується в цитоплазмі клітин. Вірус віспи відносять до родини ''Poxviridae'', підродини ''Chordopoxviridae'', роду ''Orthopoxvirus''; містить ДНК, має розміри 200—350&nbsp;нм, розмножується у цитоплазмі з утворенням включень<ref name = PinkBook>{{cite book | author = Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre L, Wolfe S (eds.) | chapter = Smallpox | title = Epidemiology and Prevention of Vaccine-Preventable Diseases (The Pink Book) | edition = 9th | pages = 281–306 | publisher = Public Health Foundation | location =Washington DC |year = 2005 | url = http://www.cdc.gov/vaccines/pubs/pinkbook/downloads/smallpox.pdf | archiveurl =http://web.archive.org/web/20100409144819/http://www.cdc.gov/vaccines/pubs/pinkbook/downloads/smallpox.pdf | archivedate = 2010-04-09| format = PDF}}</ref>. Вірус натуральної віспи має антигенну споріденістьспорідненість із [[еритроцит]]ами [[Групи крові|групи А]] крові людини, що зумовлює слабкий імунітет, високу захворюваність та смертність. Він стійкий до впливу зовнішнього середовища, особливо до висушування та низьких температур. Він може тривалий час, упродовж місяців, зберігатися у кірочках, взятих з оспин на шкірі хворих, у замороженому та [[Ліофілізація|ліофілізованому]] стані залишається життєздатним декілька років.

* '''віспяна пурпура''' (або '''чорна віспа''')&nbsp;— вкрай тяжка форма віспи з летальнимпрактично кінцем)100-відсотковою летальністю;

'''[[Інкубаційний період]]''' складає від 5 до 15 днів.

При '''''поширеній формі''''' початок хвороби завжди гострий&nbsp;— з остудоюознобом, болем у ділянці крижів та ломотою в тілі, швидким підвищенням температури тіла до 40-40,5&nbsp;°C. Цей [[продромальний період]] триває 3-5 днів; приблизно у 20-25&nbsp;% хворих є продромальніпродромальний висипи[[висип]], якіякий зберігаються упродовж 3-4 днів, не маючи нічого спільного зі справжнім віспяним висипом, що з'являється пізніше.

'''''ВарілоїдВаріолоїд'''''&nbsp;— легка форма віспи в людей, в яких є частковий імунітет, набутий внаслідок щеплень, характеризується відсутністю продромального періоду, короткочасним підвищенням температури (на 2-4 дні), невеликим висипом, що розташовується тільки на чолі, шиї, між пальцями рук та ніг; елементи висипу досягають неповного розвитку (пустул не спостерігаєтьсяспостерігають). Хвороба закінчується повним одужанням.

ХворобаХворобу розпізнаєтьсярозпізнавали на основі епідеміологічних даних, анамнезу та клінічної картини. Для підтвердження діагнозу можна дослідити зіскоб папул, вміст пухирців та пустул на специфічний антиген збудника, що виявляється у реакції зустрічної дифузії та преципітації в гелі. З метою екстреної діагностики використовується реакція пасивної гемаглютинації з вмістом віспяних елементів. Для виявлення вірусу використовуються методи електронної мікроскопії. Для підтвердження діагнозу натуральної віспи проводиться також дослідження парних сироваток крові в реакції гальмування гемаглютинації.

Усі хворі підлягаютьпідлягали госпіталізації та суворій ізоляції. Терапія симптоматична. Необхідне суворе дотримання гігієнічних вимог до натільної та постільної білизни. З моменту утворення пустул їх тушують 2&nbsp;% розчином перманганату каліякалію на ватному тампоні. Шкіру повік протирають 1&nbsp;% розчином борної кислоти, в очі закрапують [[сульфацил-натрій]] ([[альбуцид]]), а у період гнійних висипань через день застосовують офіцинальну тетрациклінову очну мазь. Слизову оболонку ротової порожнини та язик протирають 3&nbsp;% розчином боракс-гліцерину. Необхідні комплексна вітамінотерапія, анальгетики, снодійні. За відповідними показаннями застосовують серцево-судинні препарати, в/в вливання сольових розчинів. При тяжкому перебігу віспи в ослаблених хворих для придушення вторинної бактеріальної інфекції застосовують антибіотики.

Госпіталізація хворих, проведення карантинних[[карантин]]них заходів. Персонал, що наглядає за хворими, повинен носити марлеві пов'язки, подвійні халати, гумові хірургічні рукавички. При появі випадку захворювання у вогнищі встановлюється карантин на 17 днів, за людьми, що контактували з хворим, встановлюють медичне спостереження з розміщенням їх у карантині.<ref>Довідник фельдшера/під ред. А.&nbsp;Н.&nbsp;Шабанова.&nbsp;— 4-е вид., стереотип.&nbsp;— М.: Медицина, 1984.</ref>