Клейноди: відмінності між версіями

'''Клейно́ди''' ({{lang-de|Kleinod}} — скарб, коштовність) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних [[уряд]]ів в [[Україна|Україні]] у [[XV століття|XV]]—[[XVIII століття]]х.

Клейноди були [[військо]]ві ([[держава|державні]]), [[січ]]ові, [[полк]]ові, [[паланка|паланкові]], [[сотня|сотенні]], [[курінь|курінні]] тощо.

 

 

Окремі клейноди:

* [[булава]] — відзнака [[гетьман]]ської влади та [[Кошовий отаман|кошового отамана]] на [[Запорізька Січ|Січі]];

* [[бунчук]] — відзнака [[гетьман]]а і [[Кошовий отаман|кошового]], зберігалася у [[бунчужний|бунчужного]];

* [[каламар]] — символ влади писаря;

* [[печатка]] — військова, січова, полкова або сотенна — зберігалася у [[генеральний суддя|генерального]] чи [[полковий суддя|полкового судді]], а сотенна — у [[сотник]]а;

* [[гармати]] — загальновійськові клейноди, що були у віданні [[генеральний обозний|генерального]] чи [[полковий обозний|полкового обозного]], а на [[Запорізька Січ|Січі]] — у [[пушкар]]я;

* [[Сурма (інструмент)|сурми]] — військовий, полковий та січовий клейнод під віданням сурмача;

* [[тростина]], або [[комишина]], іноді [[ліска]] — первісне відзнака козацьких [[гетьман]]ів, [[січ]]ових [[отаман]]ів, а пізніше — відзнака [[генеральний суддя|генерального]] чи [[полковий суддя|полкового судді]].

 

 

Бунчуки запорожців були також, але замість червоно-чорного кольору вони вживали червоно-білий.

Під час війни бунчуки ставили в таборі перед наметами старшини. Була також посада: бунчужний, в його обов'язок входило стерегти бунчуки та носити їх під час урочистостей. При генеральному бунчужному були бунчужні, які без оплати носили малі бунчуки під час урочистостей, а під час війни товариші бунчужні йшли відразу за гетьманом і могли виконувати дрібні доручення.

 

 

 

Гетьманська булава мала ручку з горіхового або іншого твердого дерева на яку була посаджена голова в вигляді кулі, овалу або шестопера, вона була позолочена і оздоблена коштовним камінням, буквами та гербами. Часто на них був напис кому належала та ким дарована або цитати з біблії. Булава Мазепи була оздоблена його гербом, булава Самойловича цифрами. Ручка на кінці була оправлена в срібло, інколи різьблена. Інколи булава була повністю лита з срібла, оздоблена перлами та коштовним камінням, такі отримав Богдан Хмельницький від Яна Казиміра та турецького султана. Дорошенко отримав таку булаву від кримського хана.

Запорозькі отамани мали також подібні булави або шестопери, які поділялися на великі і малі, великі були срібні, а малі залізні. Пірначі мали на Запоріжжі курінні отамани та полковники.

 

 

Після поділу князем Рожинським козацького війська на полки і сотні, кожний полк і сотня отримали свою корогву, на яких частіше всього були герби повітів, орли, леви, мечі.

 

== Печатки війська ==

Печатки знаходилася при гетьманах та отаманах, а булаву давали при обрані гетьмана.

 

Печатка : лицар в шапці набакир, з мушкетом на плечі, з шаблею та козацьким рогом. Печатка запорожців відрізнялася тим, що біля козака була ще зображена могила (курган) зі списом на ній, що означало прикордонну службу запорожців. Ці печаті були надані Баторієм. Крім того, кожний полк на Запоріжжі мав свою печатку.

 

Сурма́ — старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент; грали на ньому «сурмачі». Використовувався як військовими музиками так і цивільним населенням. Сурми витіснили мідні інструменти. Є намагання відновити сурми в оркестрах народних інструментів.

* [http://www.digitaltmuseum.se/things/fana/S-AM/AM.083849/gallery 1651]

 

[[Категорія:Вексилологія]]

[[Категорія:Геральдика]]

[[Категорія:Державні символи]]

[[Категорія:Історія Великого князівства Литовського]]