Станіслав Улям: відмінності між версіями

Станіслав з дитинства мав потяг до точних наук, мало не з 10 років почав самостійно читати книжки з математики: [[Ейлер Леонард|Леонарда Ейлера]], [[Пуанкаре Анрі|Анрі Пуанкаре]], [[Гуґо Штейнгауз]]а, захопився [[теорія відносності|теорією відносності]] [[Ейнштейн Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]] і навіть непогано в ній розібрався, що створило йому репутацію [[вундеркінд]]а. В [[1927]] році Станіслав записався до [[Львівська Політехніка|Львівської Політехніки]], де на лекціях професора [[Казимир Куратовський|К.Куратовського]] захопився [[теорія множин|теорією множин]] і своїми успіхами у цій галузі привернув до себе увагу [[Станіслав Мазур|Станіслава Мазура]] та [[Банах Стефан Банах|Стефана Банаха]] і згодом почав брати участь у легендарних засіданнях [[Львівська Математична Школа|Львівської Математичної школи]] у «[[Шотландська кав'ярня|Шотландській кав'ярні]]».

В [[1927]] році у віці 18 років Улям написав, а в [[1929]] році оприлюднив у ''Fundamenta Mathematicae'' свою першу статтю, а в [[1931]]—[[1932]] роках вже робив доповіді на міжнародних конгресах [[математик]]івматематиків, звертаючи на себе увагу провідних математиків світу. У [[1932]] році захистив магістерську, а роком пізніше&nbsp;— докторську працю у Львівській Політехніці. В [[1934]] році він почав листування з [[Джон фон Нейман|Джоном фон Нейманом]], а після зустрічі з ним у [[1935]] році в Варшаві прийняв його запрошення до [[Принстонський університет|Принстонського університету]]. У США Улям відвідував лекції Альберта Ейнштейна, познайомився з [[Норберт Вінер|Норбертом Вінером]], [[Герман Вейль|Германом Вейлем]], [[Джордж Девід Біркгоф|Біркгофом]] та багатьма іншими талановитими науковцями, які у наступні 30-50 років уособлювали досягнення світової науки. В [[1938]] році Улям одержав імміграційну візу до США, а у серпні [[1939]], за тиждень до початку війни, відплив разом із молодшим братом [[Адам Улям|Адамом]], пізніше відомим [[Гарвардський університет|гарвардським]] совєтологом, до США<ref>Гнатюк О. Відвага і страх. — К.: Дух і літера, 2015. — С. 111.</ref>.

З [[1940]] працював в університеті в [[Медісон]], штат [[Вісконсин]], де плідно співдіяв з С.Евереттом ''(C.J.Everett)'' в галузі [[теорія груп|теорії груп]]. Невдовзі, після зустрічі весною [[1943]] року з фон Нойманом, Улям одержує запрошення від [[Ганс Бете|Ганса Бете]] до лабораторії в [[Лос-Аламос]] для участі у [[Манхеттенський проект|Манхеттенському проекті]] (проектування [[Атомна бомба|атомної бомби]]). В Лос-Аламос Станіслав Улям інтенсивнотісно співпрацює з [[Енріко Фермі]] та [[Фейнман Річард|Річардом Фейнманом]] і безпосередньо з [[Телер Едвард Телер|Едвардом ТеллеромТелером]], вже на майбутнє, над [[воднева бомба|водневою бомбою]]. Після випробування атомної бомби Улям на деякий час відходить з лабораторії Лос-Аламос і працює у [[Каліфорнійський університет|Каліфорнійському університеті]]. Але [[перегони озброєнь]] між США і СРСР повертають його до проекту [[Воднева бомба|водневої бомби]]. На той час він виконує разом з Енріко Фермі та Дж. Паста низку робіт з [[комп'ютерне моделювання|комп'ютерного моделювання]] нелінійних процесів та візуалізації результатів. Практично роботу над проектом американської водневої бомби очолює тріумвірат: Едвард Теллер, Станіслав Улям і [[Гамов Георгій|Георгій Гамов]]. Внесок Уляма у проект був настільки значним, що Едвард Теллер вимушений був взяти його співавтором [[патент]]у на [[термоядерна бомба|термоядерну бомбу]].

Після успішного випробування водневої бомби ([[1 листопада]] [[1952]]) Улям намагався побудувати теорію керованих [[термоядерна реакція|термоядерних реакцій]] і захопився проблемами ядерних [[Ракетний двигун|ракетних двигунів]]. Один за другим йшли з життя його вчителі та колеги: у [[1945]]&nbsp;— [[Стефан Банах]], у [[1955]]&nbsp;— [[Енріко Фермі]], а у [[1957]]&nbsp;— [[Джон фон Нейман]]. У [[1960]] уряд США припинив фінансування проектів ядерних ракетних двигунів. Але перед Улямом постали нові завдання&nbsp;— досягнення [[молекулярна біологія|молекулярної біології]] (відкриття [[ДНК]]) відкрили перспективи застосування математичних методів у [[біологія|біології]]. Станіслав Улям занурився у нову тематику. Незадовго до смерті він інтенсивно працював над теорією [[програмування]] для біології і створенням нової [[мова програмування|мови програмування]] для розв'язування біологічних завдань. В [[1965]] остаточно покинув Лос-Аламос і в [[1967]] став професором і [[Декан (посада)|деканом]] математичного факультету [[Університет штату Колорадо|університету штату Колорадо]].

У ці роки він опублікував декілька робіт філософського характеру: ''A Collection of Mathematical Problems'' («Збірка математичних проблем», 1960), де окреслив низку найближчих завдань тогочасної математики та шляхів їх розв'язання; у [[1967]] спільно з ще одним учнем [[ШтейнгаузГуґо Штайнгауз]]а, [[Марк Кац|Марком КацемКацом]]&nbsp;— статтю для [[Британська енциклопедія|Британської енциклопедії]] (''Encyclopaedia Britannica'') «Математика і логіка: ретроспектива і перспектива», яка пізніше вийшла окремою книгою.