Красне (станція): відмінності між версіями

Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] ([[1914]]–[[1918]]) командою помічника Петра Франка — Степаном Слєзняком було відновлено вузькоколійку з Буська, зруйновану під час війни. Два вагончики швидко котилися нею, щоправда інколи сходили з рейок. Але їх легко встановлювали на місце й вони далі продовжували перевозити вантажі.

 

 

З 1960-х років станцію було розширено та реконструйовано. Побудовано парки прийому і відправлення потягів (здолбунівський, тернопільський), службові приміщення. Здійснено електричну централізацію стрілок, електрифіковано стрілкові пости, а також лінію [[Львів]] — Красне — [[Здолбунів (станція)|Здолбунів]] (коли електрифікували станцію, міст підняли на висоту 6 м від колії). Крім того значно розширено вантажообіг станції. Щоденно від станції від’їжджало з вантажами по 70–90 автомашин — це свідчило про розвиток економіки Красного й навколишніх сіл. На станцію для колгоспів прибували техніка, мінеральні добрива, будівельні матеріали, для торговельних організацій — різноманітні промислові та продуктові товари.