|
}}
'''Богда́н Микола́йович Сташи́нський''' (''шпигунське ім'я:'' Йозеф Лєман, *[[4 листопада]] [[1931]], [[Борщовичі]]) — агент [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]], вбивця [[Лев Ребет|Лева Ребета]] та [[Степан Бандера|Степана Бандери]]. Після скоєння вбивств був нагороджений [[Орден Червоного Прапора|орденом Бойового Червоного Прапора]], але через певні особисті обставини втік на Захід, де розкаявся у своїх злочинах. Після гучного процесу у [[ФРН]] був засуджений до 8 років позбавлення волі за вбивства. Подальша доля невідома.
== Біографія ==
=== Початок кар'єри ===
Богдан Сташинський народився у селянській родині неподалік від [[Львів|Львова]], у селі [[Борщовичі]]. Після закінчення школи у [[1948]] р. навчався у Львівському педінституті. Сім'я Богдана, зокрема, три його сестри активно підтримували [[ОУН|оунівське]] підпілля. Він сам політикою не цікавився і зосередився на навчанні в інституті, аж поки не був затриманий у [[1950]] р. міліцією за безквитковий проїзд у поїзді від Львова до свого села. Сташинським зацікавився [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]], і йому запропонували співпрацю — в разі відмови погрожували тюремним ув'язненням та висланням до [[Сибір]]у його родини. Співпрацю із секретною службою Сташинський розпочав зі зради власної родини — через сестру проникає до місцевого підпілля [[ОУН]] і повідомляє про це КДБ. Зрада з часом була розкрита — це призвело до розриву з сім'єю й остаточного рішення співпрацювати з радянськими органами держбезпеки. Наступні два роки Сташинський займається активною диверсійною роботою, під прізвиськом «Олег» проникає та видає декілька боївок [[УПА]] на [[Львівська область|Львівщині]].
=== Шпигунство в Німеччині ===
Успіхами молодого двадцятиоднорічного агента цікавиться керівництво КДБ, і його посилають на курси підвищення кваліфікації до [[Київ|Києва]] у [[1953]] р. З часом Сташинського вирішують використовувати в [[Федеративна Республіка Німеччина (до 1990)|Федеративній Республіці Німеччина]] і починають готувати для нового завдання: він вчить німецьку мову і нові навички [[Шпигунство|шпигунської]] діяльності. У [[1954]] р. під прізвищем Йозеф Лєман його засилають до [[Німецька Демократична Республіка|Німецької Демократичної Республіки]], де він вдосконалює [[німецька мова|німецьку мову]] і готується до нового завдання. З початку [[1956]] р. неодноразово приїздить до [[Мюнхен]]а, де йому поставили завдання спочатку слідкувати, а потім вбити одного з лідерів ОУН [[Лев Ребет|Льва Ребета]].
[[12 жовтня]] [[1957]] р., використовуючи спеціальний пістолет з [[синильна кислота|синильною кислотою]], він вбив Ребета і повернувся до НДР. Оскільки жертву вбили пари отрути, а інших доказів злочину не залишилося, смерть Льва Ребета кваліфікували як [[серцевий напад]]. Успішне виконання завдання підвищило його авторитет у секретній службі — йому оголошують подяку та нагороджують фотоапаратом. У цей час він також закохується у перукарку Інґе Поль і, з огляду на успішну діяльність, йому дозволяють продовжувати стосунки з нею.
=== Вбивство Степана Бандери ===
Через декілька місяців Сташинському дають нове завдання — вбити провідника ОУН [[Степан Бандера|Степана Бандеру]], який відкрито мешкав у Мюнхені. Сташинського викликають до [[Москва|Москви]], де розробляють план операції і дають зброю — пістолет з ампулами отрути. Під ім'ям Ганса Йоахіма Будайта він їде в січні [[1959]] р. до Мюнхена, де починає стежити за Бандерою. [[14 жовтня]] [[1959]] р., вистеживши Бандеру у під'їзді власного будинку, о 12:50 Сташинський вистрілив йому в обличчя отрутою і хутко зник. Цього разу отрута не випарувалася достатньо швидко і був зафіксований факт вбивства через отруєння.
Після успішного виконання завдання Сташинського відправили до Москви, де нагородили орденом Бойового Червоного Прапора. Він, натомість, просив як винагороду дозволити одружитися з його німецькою коханкою Інге Поль. Після деякого вагання та розгляду справи у самих верхах КДБ він таки отримав дозвіл на шлюб, але вимогою поставили також переїзд жінки до [[СРСР]] та співпрацю з КДБ.
=== Втеча на Захід ===
Після переїзду до Москви Сташинський розповів жінці про співпрацю з КДБ, що виявилося для неї шоком, і вона рішуче відмовилася співпрацювати з органами. Тим часом життя подружжя у Москві не було ідеальним — хоча Інге і залишалася відданою чоловікові, їхнє життя ставало дедалі тяжчим через матеріальні нестатки, невлаштованість і особливо через надмірну увагу КДБ, постійне стеження та прослуховування. Коли Інге завагітніла, КДБ поставило умову зробити [[аборт]], на що вона рішуче відмовилася і почала разом з чоловіком розробляти план утечі на Захід.
У січні [[1961]] р. Інге Поль повернулася до батьків, де у неї [[31 березня]] народився хлопчик Петро. Сташинському КДБ заборонило відвідувати жінку, і він залишався у Москві, коли несподівано у серпні дитина померла. На його прохання КДБ дозволило йому з'їздити на похорони сина. Саме тут перед самим похороном разом з дружиною він утік до Західного [[Берлін]]а і здався місцевій поліції. У поліції і пізніше [[США|американським]] розвідникам він зізнався у вбивстві Ребета та Бандери.
Після перевірки американцями Сташинського віддали під суд за вбивство і засудили лише до 8 років тюрми, оскільки винним у злочині вважався [[СРСР]], а Сташинський лише виконавцем злочинних наказів. Уже після 4 років ув'язнення завдяки співпраці з американськими спецслужбами його звільнили. За офіційними даними, він переїхав до [[ПАР|Південної Африки]], хоча ця версія викликає сумніви у багатьох. Подальша доля Сташинського та його дружини невідома, припускають, що він міг оселитися у [[США]] чи будь-якій іншій західній країні.
|
