Рада безпеки Республіки Білорусь: відмінності між версіями

'''Рада безпеки Республіки Білорусь''' — міжвідомча нарада Білорусі, уповноважена розробляти узгоджені заходи підтримання безпеки держави. Розглядає внутрішні та зовнішні справи держави, що мають стосунок до безпеки і оборони. Схвалює постанови про безпеку держави та громадян. Очолюється і формується президентом, який підписує її постанови. До складу входять 20 осіб: президент, [[Голови урядів Білорусі|прем'єр]], голови [[Палата представників (Білорусь)|Палати представників]] і [[Рада Республіки (Білорусь)|Ради республіки]], голова [[Верховний Суд Республіки Білорусь|Верховного суду]], голова [[Адміністрація президента Республіки Білорусь|Адміністрації президента]], державний секретар, [[Генеральний Прокурор Республіки Білорусь|генеральний прокурор]], голова [[Національний банк Білорусі|Національного банку]], голови Комітетів [[Комітет державної безпеки Республіки Білорусь|державної безпеки]] і [[Комітет державного контролю Республіки Білорусь|державного контролю]], міністри [[Міністерство оборони Республіки Білорусь|оборони]], [[Міністр закордонних справ Республіки Білорусь|закордонних справ]] і [[Міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь|внутрішніх]] справ, [[Міністр надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь|надзвичайних ситуацій]], голови [[Слідчий комітет Республіки Білорусь|слідчого]], державних [[Державний військово-промисловий комітет Республіки Білорусь|військово-промислового]] та [[Державний прикордонний комітет Республіки Білорусь|прикордонного]] комітетів, начальник Генерального штабу [[Збройні сили Білорусі|Збройних сил]] та старший син президента [[Лукашенко Віктор Олександрович|Віктор Лукашенко]], вяк якості помічникапомічник з національної безпеки. Діяльність забезпечує секретаріат<ref><span class="citation">''Анатоль Тозік.'' Савет бяспекі Рэспублікі Беларусь // [[Білоруська енциклопедія|Беларуская энцыклапедыя]] ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў&nbsp;—&#x20; Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2002. — Т.&nbsp;14. — С.&nbsp;52. — 512&nbsp;с. — 10 000 экз. </span></ref>.

15 листопада 1991 року. [[Верховна Рада Республіки Білорусь]] схвалила Рішення № 1249, яке утворило Раду безпеки у складі 14 осіб: голова ради безпеки, його перший заступник і голова Комісії Верховної ради з питань національної безпеки, голова уряду, генеральний прокурор, голова [[Комітет державної безпеки Республіки Білорусь|КДБ]], міністри оборони, закордонних і внутрішніх справ, зв'язку і транспорту, начальник [[Білоруська залізниця|Білоруської залізниці]] і управління цивільної авіації, завідувач військ Білоруського військового округу. Голова ради безпеки призначав собі помічника в якостіяк керівника апарату ради безпеки, який налічував 4 співробітникаспівробітники. Засідання скликалися двічі на рік<ref>''Станіслаў Шушкевіч''&#x20;[http://pravo.levonevsky.org/bazaby09/sbor89/text89946.htm Пастанова Вярхоўнага Савета Рэспублікі Беларусь ад 15 лістапада 1991 г. № 1249]&#x20;(руск.)&nbsp;<span>.</span>&#x20;<span> </span>Валерый Леванеўскі<span>.</span>&#x20;<small>Праверана 13 красавіка 2014.</small></ref>. У 1992-1994 рр. очолював Раду безпеки Станіслав Шушкевич, потім Мечислав Гриб. Відповідно до прийнятої в 1994 р. [[Конституція Республіки Білорусь|Конституції]] Раду безпеки очолив президент<ref>''Мечыслаў Грыб''&#x20;[http://www.zakon.by/print.aspx?guid=2091 Канстытуцыя 1994 года]<span>.</span>&#x20;<span> </span>НЦПІ Беларусі<span>.</span>&#x20;<small>Праверана 13 красавіка 2014.</small></ref>. [[5 серпня]] 1994 року. А. Лукашенко ввів Указом № 24 до складу Ради безпеки голову адміністрації президента і державного секретаря замість голови Верховної ради та голови комісії Верховної ради з національної безпеки. Засідання стали проводитися кожні три місяці<ref>''А. Лукашэнка''&#x20;[http://www.pravoby.info/docum09/part34/akt34259.htm Указ прэзідэнта Рэспублікі Беларусь ад 5 жніўня 1994 г. № 24]&#x20;(руск.)&nbsp;<span>.</span>&#x20;<span> Беларускі прававы партал.</span>&#x20;<small>Праверана 13 красавіка 2014.</small></ref>. У 1997 р. апарат ради безпеки, на чолі якого стояв призначений президентом державний секретар, перейменували в секретаріат.