Давньоновгородський діалект: відмінності між версіями

 

Найяскравіша риса давньоновгородської фонетики — відсутність [[друга палаталізація|другої палаталізації]] (у коренях — ''кѣле'' 'цілий' (давньорус. ''цѣлъ''), ''хѣде'' 'сідий' ('сивий', давньорус. ''сѣдъ''), ''гвѣзда'' 'зірка' (давньорус. ''звѣзда''), перед закінченнями — ''ногѣ'' 'нозі' (давньорус. ''нозѣ''), ''рукѣ'' 'руці' (давньорус. ''руцѣ''); у деяких коренях відсутня також [[третя палаталізація]] (напр. основа 'весь' мала вигляд ''вьх-'' (давньорус. ''вьс-''). [[фонема|Фонеми]] /ц/ і /ч/ збігалися (''ноць'' 'ніч' (давньорус. ''ночь'') (так зване ''цокання''). Сполуки *tl, *dl могли розвинутися у ''кл, гл'': ''клещь'' 'лящ', ''привегле'' 'привів' (давньорус. ''привелъ'' з [[праслов'янська мова|праслов'янського]] ''*privedlъ''). Деякі давньоновгородські говірки мали рефлекси *ol, *or, що реалізувалися подібно до польського: ''злото'' 'золото' (давньорус. ''золото'', пол. ''złoto'').

Специфічна риса в морфології — називний [[відмінок]] [[однина|однини]] чоловічого [[рід (мовознавство)|роду]] на -''е'' замість давньоруського (київського) -''ъ'' (''Иване'' 'Іван' (давньорус. ''Иванъ''), ''старе'' 'старий' (давньорус. ''старъ''), ''кето'' 'хто' (давньорус. ''къто''; перед цим -''е'' не було [[перша палаталізація|першої палаталізації]]: ''замъке'' 'замок', а не *''замъче''). Родовий відмінок однини жіночого роду мав закінчення -''ѣ'' замість давньоруського -''ы'' (''у женѣ'' замість ''у жены'').

 

 

 

 

{{Шаблон:Слов'янські мови}}