Черкаське (Новомосковський район): відмінності між версіями

Колишнє військове містечко [[22-ага гвардійська танкова дивізія|22-оїї гвардійської танкової дивізії]] [[6-ата гвардійська танкова армія (СРСР)|6-оїї гвардійської танкової армії]] [[Збройні сили СРСР|ЗС СРСР]] [[Київський військовий округ|Київського ВО]].

Історія селища веде свій відлік з 1949 року, коли у Новомосковському районі з'явився новий населений пункт — невелике військове містечко Нове, але його не було ні на картах району, ні на картах Дніпропетровської області. Основу населення складали військовослужбовці учбовогонавчального батальйону, де готували спеціалістів для військових сил СРСР. Батальйон був розташований на околиці теперішнього селища в напрямку села Орлівщина. Це були важкі повоєнні роки. Люди жили в складних умовах, за будинки їм були землянки.

Восени 1957 року на землю Новомосковщини прибули частини 22- ї гвардійської танкової дивізії із Забайкалля, яка у роки Великої Вітчизняної війни звільнила м. Черкаси, тому її назвали Черкаською, а містечко відповідно також отримало назву Черкаське (з 1958 року) Кількість населення становила 4,5 тисячі чоловік. Тоді ж почалося будівництво житлових одноповерхівок і казарм для військовослужбовців. Сучасного вигляду містечко почало набувати з 1979 року. Зводилися багатоповерхівки, казарми, парки для військової техніки, облаштовувалися командні пункти, прокладалися дороги. У 1958 році побудована перша школа з восьмирічним терміном навчання, яка була розташована в районі житлових одноповерхових будинків.

У 1990 році гвардійська танкова дивізія була розформована, і на її місце з Угорщини прибула 93-ятя мотострілецька дивізія, а нині бригада, найкраща в Збройних силах України. Кількість населення зросла до 7,5 тис. Почалось будівництво дитячого садочка, житлових будинків, школи. У тому ж 1990 році була створена Черкаська селищна рада, головою якою з того часу до тепер місцеві жителі обирають В. С. Тотояна. На сьогодні в селищі проживає 4227 чоловік (данні на 1.07.2007 р.). За роки свого існування селище дуже змінилося: відкрито багато приватних магазинів, меблевий цех, є лікарська амбулаторія, будинок офіцерів, дитячий садочок, школа мистецтв, перукарні, АЗС. 10 жовтня 2003 році відкрила свої двері нова школа. Багато жителів селища брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 103 чоловіка пройшли бойових шлях в Афганістані. До 20-річчя виводу радянських військ з Афганістану в селищі відкрито музей, пам'ятник воїнам — афганцям.